Твір на тему: «Право називатися людиною»


Рейтинг твору 4 на основі 2 голосів


Ледь не з початкових класів в юні голови втокмачують поняття «гуманізму»: гуманістичні ідеали, погляди, переконання. Говорять багато про те, що людина є найвищою цінністю, її життя треба поважати. Але рідко розповідають про те, хто ж має право називатися людиною. Чи усіх однаково можна поважати? Якими критеріями керуватися, коли визначаєш, хто вартий пошани?

Ні статут ООН, ні інші міжнародного-правові акти не дадуть відповіді на те, хто ж така людина. З наукової точки зору, про це говорять вчені: мовляв, це і біологічна, і соціальна істота. Релігія говорить протилежне: хто дотримується божих законів, є слухняним, той і вартий називатися людиною. А держава взагалі любить законослухняних громадян.

Скільки ідей та поглядів не було б, дати однозначну відповідь не можливо. У справжньому житті немає супергероїв, які ведуть праведне життя. Людська душа має як і чорне, так і біле. Щось переважає за одних обставин, щось за інших. У кожного були і будуть події, що не раз змушували обирати, як вчинити.

Відсутність поганих звичок, видима добропорядність не завжди сигналізують про чудову особистість. І Гітлер був вегетаріанцем та противником куріння, але від його злочинів йде мороз поза шкірою. Справжня людина — це та, що прийняла себе повністю, і навіть попри скоєні злочини, зрозуміла свої помилки, і доклала усіх зусиль для їх виправлення.

Прикладом може бути Радіон Раскольніков зі «Злочину та кари». Достоєвський майстерно описав внутрішні страждання головного героя після вбивства старої жінки. В результаті юнак змінив свій світогляд, і був готовий відповідати за вчинений злочин. Так само не можна вважати пропащою і Соню, у яку закохався Радіон. Хоча вона і продавала своє тіло, аби мати гроші на їжу, та за моральною чистотою перевершувала чи не усіх благородних панянок.

Бути людиною — не значить належати до певної раси, чи проводити якісь ритуали, що вважаються «еталоном душевної чистоти». Справжня людина розуміє, що здатна завдати болю і страждань іншим, але попри це старатиметься виправити або зменшити негативний вплив. Вона не буде прикидатися чи грати на публіку. Справжні люди скромні у своїх великих вчинках, і не потребують дифірамб. Не обов’язково отримати Нобелівську премію миру, аби вважатися людиною. Головне — плекати у серці любов, та дарувати її іншим.