Твір на тему: «Поза межами болю» – трагічне пророцтво про загибель інтелігентної чуттєвості»
Повість-поема О. Турянського «Поза межами болю» — трагічний літопис спогадів, прокльонів і передсмертних марень сімох виснажених солдатів, що відстали від каравану військовополонених. Як і у справжніх солдат, у них залишилися тільки прізвища: це українці Оглядівський (автор твору) і Добровський, угорець Сабо, австрієць Штранцінгер, поляк Пшилуський, серби Бояні і Ніколич. «Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові», — скаже потім один з героїв повісті, замерзаючи біля згаслого вогнища. Слід сказати, що й самого О. Турянського, який брав участь у цій кровопролитній війні, підібрали ледь живого сербські лікарі, вони ж його і повернули до життя, продержавши певний час в крижаній воді гірської річки і врятувавши від обмороження.
Сюжет повісті, яку письменник створив на основі власних поглядів і переживань, пронизливий, і його легко ототожнити: він дуже нагадує і антиестетські воєнні оповідання Гаршина, і аустерліцькі медитації князя Болконського з «Війни і миру» Л. Толстого, і багато оповідань про війну Селіна, Андрєєва, Аполлінера, Ремарка, Барбюса тощо.
Як не парадоксально, але в повісті «Поза межами болю» справа зовсім не в сюжеті. Сюжет тут став лише приводом для висловлювання автором своїх думок, свідчень людини, яка пережила справжній апокаліпсис і відчула усі його жахіття кожною клітиною власного організму, кожною частинкою своєї душі і серця. Цей твір писався для тих людей, які пережили цей апокаліпсис осторонь і навіть не помітили його. За великим рахунком, О. Турянський показав читачам людей, які, знаходячись поза межами болю, перенесли апокаліпсис інакше: не маючи чим розпалити вогонь, замерзаючи від смертельного холоду, вони все ж таки не торкнулися скрипки осліплого від горя і майже божевільного Штранцінгера, хоча «тарахкало придалося б дуже на вогонь».
Зрозуміло, чому О. Турянський повернувся з цієї жахливої війни диваком, який непевно і розгублено почував себе у світі «після апокаліпсису». Тогочасне суспільство для нього було «болото, здорове для легенів, але вбивче для душі». Коли у 1921 році була надрукована його книжка «Поза межами болю», О. Турянський влаштував видавцеві великий скандал лише через те, що на її обкладинці той розмістив рекламне оголошення модної кравецької фірми. Письменник був свідком того, як гинули від холоду та холоду люди, тому сприймав давно прийняту суспільством цілковиту комерціалізацію як блюзнірство та цинізм.
Скріпивши серце й зціпивши зуби, треба зізнатися: багато слів з повісті «Поза межами болю» могли б стати красномовними підписами під військовими репортерськими світлинами. Наприклад, ось ці: «Багато людей утратило ясну свідомість того, де вони, звідкіля й куди йдуть? Деякі забули мову... У найбільшій частині людей серце вже заснуло... Так жаль кожної людини, що тільки на те й думає, щоб терпіти...». А сам твір став трагічним пророцтвом про загибель інтелігентної чуттєвості.