Твір на тему: «Порівняльна характеристика Петра й Миколи у творі «Наталка Полтавка» за твором Івана Котляревського
Перу видатного класика української літератури Івану Петровичу Котляревському належить одна з найкращих соціально-побутових драм 19 століття. У творі «Наталка Полтавка» письменник оспівує духовну велич людини з народу, описує життя українських селян, звичаї людей. Конфлікт твору виникає внаслідок традиційного любовного трикутника, який зав’язується між головними героями. Саме поява Петра та Миколи у творі підводить читача до кульмінаційного моменту.
Спершу ми довідуємось, що Наталка дуже красива, розумна та моторна дівчина, багато хороших і чесних людей сватались за неї, а вона відмовляла усім, бо щиро кохала й з надією чекала Петра. Про Петра ми дізнаємося ще з розмов Терпелихи та Наталки. Відомо, що Петра виховувала Терпелиха, яка замінила йому рідну матір, тому Наталка й він зростали разом, а згодом покохали один одного, але Терпило не дав дозволу на одруження через те, що Петро був незаможний, тому юнаку довелося покинути кохану й піти на заробітки. Доля Миколи також не безхмарна. Хлопець — сирота, як «билина на полі». Ми можемо помітити, що життя Миколи та Петра сповнені випробувань, у них нема «ні кола, ні двора», але обидва сильні духом. Микола, щирий та волелюбний, прагне пристати до чорноморців, бо любить козаків за їхні звичаї. Петро ж постає цілеспрямованим, трудолюбивим і вірним. Він нажив «кровавим потом копійку» й поспішав у Полтаву до Наталки, щоб довести багатому Терпилу, що гідний його дочки. Незважаючи на всі перешкоди, юнак зберіг вогонь свого кохання. Неможливо не згадати про самопожертву Петра, коли він був готовий віддати усе, що нажив, щоб пан Тетерваковський ніколи не дорікнув Наталці, що одружився з бідною дівчиною. Цей великодушний вчинок ще раз демонструє чисте та безкорисливе кохання Петра. Микола у творі зображений як персонаж, який завжди готовий прийти на допомогу. Адже саме він посприяв зустрічі закоханих, став сполучною ланкою між ними.
Отже, п’єса «Наталка Полтавка» відтворює соціально-побутовий конфлікт 19 століття. Возвеличується добро та кохання, духовне багатство звичайної людини. Герої драми наділені ніжністю та красою, мудрістю та мелодійністю. Це саме ті риси, які притаманні українському народові, чиє безсмертя стверджував своїми творами Іван Котляревський.