Твір на тему: «Показ стійкості і мужності князя Данила в «Галицько-Волинському літописі»
Починаючи з X сторіччя Київська Русь стала великою державою, з якою вимушені були рахуватися сусідні країни. Але часи її величі минули дуже швидко, бо між київськими князями почалися міжусобні війни та сварки. Саме цей час описується у видатному творі «Слово о полку Ігоревім». Київська Русь, ослаблена внутрішніми сварами, досить швидко була завойована татарами, і з цього часу київські князі повинні були платити ханам Золотої Орди велику дань. Можна сказати, що після перемоги татарів Київська Русь припинила своє існування.
Приблизно у цей час на заході колишньої Київської Русі з’явилася інша держава — Галицько-Волинське князівство. Воно хоч і не змогло об’єднати усі слов’янські землі, як це зробила колись Київська Русь, але зібрало, принаймні, усі землі західної України.
Великим князем Галицько-Волинської держави був праправнук Володимира Мономаха князь Роман. Йому вдалося не тільки зміцнити зовнішні кордони об’єднаних князівств, а й зменшити владу місцевих бояр. Але під час одного зі своїх славетних походів князь Роман загинув, залишивши напризволяще своїх малих синів Василька і Данила. Саме з цього часу і починається оповідь у «Галицько-Волинському літописі» — одній з найвизначніших пам’яток давньої слов’янської літератури.
З літопису нам відомо, що дружині князя Романа, матері з двома дітьми, довелося тікати. Та невдовзі за допомогою угорського короля Андрія Данилові вдалося зайняти батьківський престол, хоч хлопець був ще занадто малий. Змалечку цей талановитий хлопчик змушений був на практиці вчитися мистецтву війни, і з часом Данило став розумним і досвідченим полководцем.
За час правління сина князя Романа усі землі знову були об’єднані. Як не дивно, але добре допомагали йому і поляки, і литовці, і угорці, адже їм і самим треба було боротися проти власних бояр і не відволікатися на сутички з сусідами. Та з часом, зібравши до купи усі свої землі, Данилові з братом довелося обороняти державу від нападів тих же поляків. Князь не тільки вдало захищав руські землі від сусідів-загарбників, але й намагався визволити з-під впливу Золотої Орди своїх східних співвітчизників.
Саме татари і знищили з часом Галицько-Волинську державу. У літописі йде мова про те, як князь Данило врешті-решт був змушений їхати на поклін до татарського хана, де випив кумис, тим самим признавши себе ханським холопом. І хоча Батий визнав права Данила і дозволив йому й далі правити Галицько-Волинською землею, хоча князь повернувся додому живий і здоровий, він зазнав великої для себе образи: «Ой гірше лиха татарська честь! Данило Романович, великий князь, що володів Руською землею: Києвом, Володимиром і Галичем й іншими краями з братом своїм, нині сидить на колінах і холопом називається!».
Незважаючи на те, що Данила провів майже усе своє життя у військових походах, він не загинув на полі бою, а захворів і помер лише після Бурундаєвого погрому, коли зрозумів, що його держава все одно загине від татар.
Завдяки невідомому автору «Галицько-Волинського літопису» ім’я князя Данила Романовича навіки залишилося на сторінках української історії і зайняло почесне місце поряд з такими відомими постатями, як князі Володимир, Святослав, Ігор тощо. На жаль, князю Данилові не вдалося врятувати рідні землі від загарбників. З загибелі Галицько-Волинської держави й починається багатовікова трагічна історія українського народу.