Твір на тему: «Показ прагнення жінки до незалежності» за повістю Ольги Кобилянської «Людина»
Жартують, що жінки відібрали у чоловіків і штани, і керівні посади. Але так було не завжди: якихось півтора століття тому жінка ще досі залишалася приємним додатком для кухні та ложе. Вважали, що жінка не має права обирати свою долю, працювати, навчатися. Її максимум визначався вишиванням, мистецтвами та мовами. Весь інший час панянки повинні були слідкувати за господарством та дітьми. Відома феміністка Ольга Кобилянська була однією з перших, хто порушив на українських землях «жіноче питання». Борються за власну незалежність і героїні її творів, зокрема Олена у повісті «Людина».
Батько Олени, — пан Ляуфлер, — займав посаду радника та був поважною людиною. Дівчинка ще з ранніх років цікавилася науками, не боялася сперечатися з чоловіками на серйозні теми. Та все її оточення негативно ставилося до її бажань, тобто вже з самого початку віднімають у неї право не лише на освіту, але і на самовдосконалення. Та бачимо, що «перший раунд» вона витримує мужньо: навчання не припиняє, а мріє про суспільно корисну працю.
Мрії Олени навіть моли стати реальністю, якби вона вийшла заміж за коханого студента Стефана Лієвича. Юнак підтримував її, та хотів одружитися після закінчення університету. Проте в одну мить все пішло шкереберть: Стефан помер від тифу, батько почав пити, а єдиний брат протринькував гроші. І тут виявилося, що Олені потрібно виходити заміж із розрахунку, аби поправити сімейний бюджет — більше сподіватися немає на кого. У цій ситуації виявляється усе лицемірство батьківскої любові: вони вкладають у дочок певну суму, сподіваючись, що ті обов’язково повинні окупити кошти вдалим заміжжям.
До цього додайте слабкість чоловічого світу: як вони можуть вказувати жінкам, що робити, коли самі не в змозі впоратися із життєвими складнощами. Чому її батько, голова багатодітного сімейства, дозволив собі кинути усе напризволяще, бо йому захотілося заглянути у чарку? Чому її брат дозволив собі розтринькувати батьківське добро, не працювати, коли у нужді були його матір та сестри?
Коли у сім’ї була складна ситуація, саме Олена викупила землю, і перевезла рідних до села, де займалася господарством. Та молодій жінці довелося одружитися за розрахунком на ліснику, адже усі обставини дуже давно тиснули на неї. Ніхто, після смерті коханого, її більше не підтримував. На жаль, вона здалася, і програла війну за свою маленьку незалежність.
Сенс жіночого питання сильно перекручують: мовляв, боролися, тепер нехай працюють, поки вистачить сил. Насправді ж це була боротьба за прості людські права: здобувати середню та вищу освіту, заробляти чесною та улюбленою працею, самій обирати, чи народжувати дітей або ж виходити заміж. У повісті «Людина» одна маленька жінка боролася за ці права, але так і не була почута ні своїми рідними, ні соціумом. Сенс в одному — кожен, незалежно від статі, має право жити так, як вважає за потрібне.