Твір на тему: «Поетична творчість Василя Голобородька»

Талановитий український поет Василь Голобородько народився у 1945 році на Луганщині, у селі Адріанополь. Він закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, а ось другу вищу освіту у Донецькому державному університеті йому так і не вдалося отримати, бо поет був відрахований з нього за «антирадянську діяльність».

Василь Голобородько — член Національної спілки письменників України і Асоціації українських письменників. За свою поетичну творчість він став лауреатом Республіканської премії ім. В. Симоненка і Державної премії України ім. Т. Шевченка. Зараз творча скарбниця В. Голобородька налічує близько десяти поетичних збірок.

У неповторних поезіях В. Голобородька живе прадавній світ українських обрядів, пісень і казок, широко використовуються елементи українського фольклору. А ще у своїх творах поет намагається осмислити непросте сучасне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати їхні переживання і відчуття.

Колись В. Голобородько писав: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність відображена в українській мові, є унікальною».

У одній зі своїх поезій під назвою «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо несуть своє звання і йдуть своїм віковічним шляхом до свободи й незалежності:

«Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів —

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку».

Те, що кожне слово нашої рідної мови прописане у літописах і оспіване у піснях, В. Голобородько стверджує у поезії «Наша мова»:

«Кожне слово

нашої мови

проспіване у Пісні

тож пісенними словами

з побратимами

у товаристві розмовляємо».

А свою поезію «Дзвінкі конвалії» митець написав, помітивши схожість конвалії на крихітні дзвіночки:

«Почеплю на нитку кілька росинок,

і вийде конвалія дзвінка,

стану на розі вулиці з пучечками в руках —

продавати конвалії дзвінкі».

В. Голобородько вірить у те, що людина може навчитися чути мову рослин і тварин, а на Івана Купала рослини самі звертаються до людей і розмовляють між собою. У своєму вірші «Мова рослин» поет передає тиху розмову цілющого зілля:

«Сон-трава каже:

«Я — щоб дитині добре спалося».

Ранник каже:

«Я — щоб рани скоро гоїлися».

Розрив-трава каже:

«Я — відкриваю таємниці».

Уся творчість В. Голобородька тісно пов’язана з життям українців, з рідною українською природою. Вірші цього талановитого поета вчать нас любити і поважати українську мову, своїх співвітчизників і свою Батьківщину.