Твір на тему: «Поетична самобутність Гуцульщини в повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»
У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» Гуцульщина замальовується автором такою, якою бачили і сприймали її самі гуцули. Люди вірили, що навколишня природа населена злими і добрими духами, що вона одухотворена і жива. М. Коцюбинський не ідеалізує умови життя в Карпатах, немає у нього і сліпого замилування етнографічною екзотикою краю. Навпаки, у повісті зображуються суворі умови життя в краю, де важко працюють скотарі, де часто гинуть лісоруби, де життя проходить в постійній боротьбі зі стихіями природи.
Земля Гуцульщини небагата на родючу землю, тому споконвіку головним заняттям гуцулів було вівчарство і скотарство, через що вони особливо ставилися до худоби, адже вона їх годувала, ворожили не неї й охороняли від злих духів. Гуцульський народ здавна дотримувався звичаїв і традицій. Не менш властивим для нього було й почуття прекрасного. Гуцули мали чудові і добре розвинені естетичні смаки. Достатньо лише згадати мистецькі вироби мешканців цього краю: чудовий і незвичайно розшитий національний одяг, предмети побуту та іграшки, вироблені з дерева і розписані яскравими фарбами, зі смаком вишиті рушники й сорочки з візерунками та мережами, майстерно оздоблені криниці.
А яка в гуцулів любов до коломийок і музики, що супроводжує їх усе життя! Здається, що серед квітучих полонин у цьому співочому краї співають усі без винятку: від старої гуцулки до шумливого Черемоша. Добре вміє грати на сопілці й Іванко, головний герой повісті «Тіні забутих предків». Співає пісень, які сама й складає, і Марічка. Ці пісні з’являються у її душі і серці ніби самі по собі:
«Ізгадай мені, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю
Сім раз на годину».
Ще одна, дуже важлива риса характеру гуцулів — їхня гордість. Захищати честь родини і гідність роду їм наказує голос предків. Це теж яскраво зобразив М. Коцюбинський у своїй повісті на прикладі давньої ворожнечі родин Гутенюків і Палійчуків. Та всупереч цьому їхні діти Іванко та Марічка закохалися один в одного.
Гуцули — це справжні діти природи, яку вони сприймають як загадкову, чарівну, а головне — живу істоту. Багато представників цього народу вірили в силу слова, уміли ворожити, розуміли світ духів, вірили в чародіїв і в те, що вони супроводжують громи, град і бурі. Тому зовсім не випадково, що в повісті М. Коцюбинського існують і відьма Хима, і градовик Юра, і чугайстер, і нявки. Адже демонологія підкреслює своєрідне світосприйняття гуцульського народу.
Отже, твір «Тіні забутих предків» — це глибоко психологічна, філософська, поетична і лірична повість, у якій авторові вдалося правдиво й майстерно відтворити картини праці й життя гуцульського народу. Ця повість стала не тільки вершиною мистецької майстерності М. Коцюбинського, а й окрасою усієї української літератури.