Твір на тему: «Пісенність п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка»
П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка», безумовно, має народний характер, адже головні герої цього твору є представниками українського народу. Автору вдалося дуже яскраво передати характери усіх персонажів п’єси і глибоко розкрити їхні внутрішні переживання. Головними рисами Наталки, Петра і Миколи є високі моральні якості, чистота почуттів, наполегливість у досягненні мети, почуття власної гідності, оптимізм, працьовитість і розум. Такі герої були новими для тогочасної української літератури, тому п’єса І. Котляревського вважалася прогресивним твором, залишається вона актуальною і зараз.
Народність «Наталки Полтавки» підсилюють пісні, створені в народному дусі самим автором або перенесені з українського фольклору. Пісні в п’єсі стали не тільки орнаментом твору, не тільки музичними номерами, а й головним засобом розкриття характерів героїв твору. У цих піснях персонажі самі дають собі характеристики, висловлюють свої погляди і виливають свої почуття.
Вже у першій пісні ми бачимо, як Наталка скаржиться на своє безталання і свою важку долю:
«Єсть на світі люди, що й моїй завидують долі.
Чи щаслива та билина, що росте на полі?»
Маючи на увазі свого коханого парубка Петра, вона вигукує такі слова:
«Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися».
Другу пісню виконує возний. В цій пісні перемішані російські й українські слова, перекручена й мова пісні. Це не випадково, бо саме така пісня повністю відповідає характеру персонажу, який прагне виглядати освіченим і вченим:
«Утробу всю потряс;
Кров взволновалась.
Душа смішалась;
Настал мой час!»
Не менш комічно у п’єсі звучить і пісня виборного, особливо тому, що звучить вона одразу після сумної Наталчиної пісні «Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву», де вона розповідає про своє життя, про те, що вона «проста, но чесного роду» і «небагата».
А ось у пісні «Ой під вишнею, під черешнею» висміюється нерівний шлюб старого чоловіка з молодою дівчиною, що є натяком на сватання до Наталки закоханого в неї возного.
Дуже яскраво та влучно характеризує возного пісня «Всякому городу нрав і права», яка розкриває підступність цього персонажу, для якого найбільша насолода і сенс життя — нажива й збагачення будь-якою ціною:
«Всякому городу нрав і права,
Всяка імієть свій ум голова,
Всякого прихоті водять за ніс,
Всякого манить к наживі свій біс».
Щодо матері Наталки Терпелихи, то її погляди найбільш повно розкриваються у пісні, в якій та намагається пояснити, чому вона примушує Наталку виходити заміж за нелюбого, але багатого чоловіка:
«Чи я тобі, дочко, не добра желаю,
Коли кого зятем собі вибираю?
Ой дочко, дочко! що ж мні начати?
Де ж люб’язного зятя достати?»
Пісня Петра розповідає про вірне і палке кохання парубка до дівчини, про прагнення бути назавжди разом з нею:
«Спішу до тебе,
Лечу до тебе,
Моє серденько!»
Усього в п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревський використав дев’ятнадцять пісень, серед яких є сатиричні і комічні пісні, пісні-скарги і жалі, а також пісні, які використовуються як характеристики героїв твору. Саме завдяки пісням авторові вдалося глибоко і багатогранно розкрити вдачу кожного зі своїх героїв. Не менш яскраво у піснях відтворюється й мова персонажів.
Важливість пісень, що були складені І. Котляревським для своєї п’єси, підтверджується тим, що деякі з них, зокрема «Сонце низенько» і «Ой я дівчина Полтавка», ще до першого друку твору стали народними. Популярними вони залишаються і в наш час.