Твір на тему: «Петербург Достоєвського» за романом Федора Достоєвського «Злочин і кара»
Роман «Злочин і кара» був написаний у тисяча вісімсот шістдесят шостому році. Важливу роль у романі відіграє образ Петербурга. Тема Петербурга – одна з наскрізних тем російської літератури дев’ятнадцятого століття. До неї зверталися Пушкін і Гоголь, для яких це місто було пов’язане з темою «маленької людини», а Петербург Достоєвського – з темою «принижених і ображених».
«Злочин і кара» – перший роман російської літератури, в якому кульмінація дії відбувається в трактирах, на вулицях міста, в бідних кімнатах.
Роман починається з опису міста: духота, жара, неможливість дихати. Петербург двоїстий, як і Раскольников. «Злочин і кара» – розгадка подвійності. У романі показаний бідний район Петербурга – Сінна площа. Це місце дохідних будинків, нетрів, трактирів. Кімната Раскольникова «була крихітною кліткою, кроків в шість завдовжки, мала самий жалюгідний вигляд зі своїми жовтенькими, запорошеними шпалерами, які всюди відставали від стіни, і до того низька, що високій людині ставало в ній моторошно, і все здавалося, що ось-ось стукнешся головою об стелю». Житло Родіона в романі порівнюється з труною, кімната Соні – із сараєм. Достоєвський дуже докладно зображує інтер’єри, прагнучи показати убогість і злидні побуту. Атмосфера бідності пригнічує людей.
Ще одна важлива деталь у романі – сходи. Багато важливих зустрічей, розмов будуть відбуватися на темних, вузьких, розхитаних сходах. Про погоду в Петербурзі буде згадуватися кілька разів самим автором, багато героїв роману говорять про петербурзьку задуху. Сама атмосфера Петербурга – каталізатор злочину.
Дуже важлива в романі колірна гамма. Два основних кольори – сірий і жовтий. Жовтий колір – неврівноваженість, тривога, сірий – похмурість, туга. Достоєвський перший застосував таке поняття, як «жовтий» Петербург.
Петербург формує особливий тип особистості. Свидригайлов називає його «місто напівбожевільних». Для Достоєвського важливо, що теорія Раскольникова народжується саме тут, де більшість «принижених і ображених», де навіть дихати важко, де всюди розпуста і бруд. Недарма надію на воскресіння душі Родіон отримує лише в Сибіру, далеко від «жовтого» Петербурга.
Незважаючи на точність опису в романі, реальні адреси з’ясувати неможливо, тому що вони не відповідають дійсності. У творі зображено місто-двійник. Петербург – дуже важливий образ у романі. Він допомагає розкрити душевний стан героїв, їх внутрішній світ. Як Родіон, або Соня, або Мармеладови можуть гармонійно розвиватися, якщо вони живуть в нестерпних умовах? У такій обстановці народжується теорія Раскольникова, Соня змушена працювати за «жовтим квитком», щоб прогодувати мачуху, її дітей і вічно п’яного батька.
Достоєвський – перший письменник, який показав Петербург зсередини: не світське життя вищого суспільства, а існування петербурзької бідноти.