Твір на тему: «Патріотичні почуття в творах Андрія Малишка»
Результатом творчої діяльності видатного українського поета А. Малишка стали близько сорока поетичних збірок. Зрозуміло, що не всі вони мають однакову вартість у художньому розумінні, бо в українську літературу цей талановитий митець увійшов насамперед як поет-пісняр, а багато пісень на його вірші й досі вважаються народними.
А. Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, у світ його вели київські тракти й обухівські дороги. І це не просто географічні напрямки, це справжній духовний материк, який виховував його не тільки як людину, а й як поета, а з часом увічнився у його поетичній творчості:
«Пам’ятаєш?
У камені, в колії добрій,
Чи літо, чи осінь
Або дощик-пороша,
Простеляла для мене далекий обрій,
Дорого під яворами. Моя найдорожча».
Любити і розуміти народну пісню, творчість він навчився від рідної матері. А поняття краси і незугарності, правди і кривди, добра і зла, справжні людські цінності, нерозчинну і незрадливу спадщину поет знайшов у річищі українського фольклору. Від цієї спадщини починається і до неї повертається під кінець життя поетична думка одного з найвидатніших народних ліриків, найталановитіших поетів середини минулого століття.
Звертаючись до вічної теми призначення людини на землі, теми людської долі, А. Малишко йде від докладного розуміння народної етики, в якій він вбачав життєтворчу силу. Він прагне послідовно зробити її віддзеркаленням суджень про себе і світ, утвердити єдиною шкалою морального відліку, впровадити одвічні людські цінності у дійсність. Взаємодія живої для поета народної моралі, прищепленої йому ще з дитинства казкою і піснею, вітром дніпровим і блакитним небом, маминою ласкою і батьківською наукою, та суспільної реальності — це ключ до розуміння всієї творчості А. Малишка.
Усю поетичну творчість А. Малишка пронизує гордість за співвітчизника, патріота, людину з активною життєвою позицією, натхненну величним прикладом попередніх поколінь. Такий патріотизм цілком відповідав складному часові, в який довелося поетові жити і творити. Це був час щирого пориву українського народу, який завзято взявся за будівництво нового життя, час самозречення особистості в ім’я світлого майбутнього, час, коли «вождь усіх народів і часів» робив з тієї особистості все, що йому заманеться. Але А. Малишко намагався не стільки відбити винятковість своєї епохи та її героїку, скільки знаходив в героїчних діяннях моральні заповіти своїх предків, гуманізм їхнього світогляду.
Образ Батьківщини у поетичних творах А. Малишка злитий з його власною долею і долею його співвітчизників. Ця доля до болю коротка, але не вичерпна, щаслива і гірка, доля, в якій життя окремої особистості в одну мить перетворюється в буття України. Ця доля — неосяжний світ, поділений і неділимий, світ між «мною, тобою і кимось третім».