Твір на тему: «Патріотичні мотиви у творчості Лесі Українки»
Ім’я відомої української письменниці та поетеси Лесі Українки справедливо ставлять поряд з такими значними постатями української літератури, як Т. Шевченко та І. Франко. Її творчість відрізнялася багатогранністю мотивів та тем, провідними серед яких були патріотизм і відданість справі розбудови рідної батьківщини.
Появі громадянської лірики Л. Українки насамперед сприяла її активна життєва позиція. Характерними ознаками патріотичних творів поетеси була непохитна віра в краще майбутнє рідної країни, сильний і бадьорий тон, який звучав навіть у часи зневіри. Мужні та енергійні слова Лесі Українки дуже захопили І. Франка, який отримав велике враження від поезій і назвав її «трохи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну».
Роблячи перші кроки в поетичній творчості, Л. Українка вже тоді добре усвідомлювала, що її шлях як української поетеси не буде легким. Але попри зловісні осінні хмари і люті зимові морози, вона, не роздумуючи, стане на шлях боротьби і піде «на гору круту, крем’яну», на яку буде нести «важкий камінь» долі, буде «на морозі сіяти квіти», буде «поливати їх гіркими сльозами», аби тільки вони зійшли.
Отже, головними мотивами поезій Л. Українки були не сумні пісні і думи, а активна боротьба проти зла, не смерть, а перемога. Тому усе своє життя вона прагнула бути корисною народові своєю єдиною зброєю — словом. Саме таку програму дій вона поставила у вірші «Contra spem spero», який можна вважати гімном боротьбі і життю поетеси:
«Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись
Буду жити! Геть думи сумні».
Надія на краще і віра у щасливе майбутнє ніколи не залишали Лесю Українку. Вона й сама зізнавалася: «Людська недоля будила не розпач у мені, а бажання кращої долі». Мабуть, тому й народжувалися у її поетичних творах «слово — безжалісний меч», «слово — криця», «грім весняної бурі», «вогнисті пісні» та «двосічний меч». Л. Українка вірила, що її слово ніколи не загине, воно завжди стане у пригоді тим, хто буде боротися за людське щастя і волю.
Л. Українка сама кермувала свій корабель по хвилям бурхливого океану життя, сама шукала «дороги тим людям, що ходять в ярмі». Її не лякали безкрайні «простори і дикі дороги тернисті», поетеса, незважаючи ні на що, світила власним словом, йдучи за своєю мрією. Хоча її батьківщина була пригнобленою і нещасною, для неї вона була найдорожчою.
Осуд пасивності і бездіяльності української інтелігенції, ненависть до гнобителів, заклик до активних дій і визвольної боротьби, уславлення людської праці, звеличення рідної України — це те, що складало патріотичні мотиви творчості Л. Українки. Свою власну творчу і життєву місію поетеса бачила у служінні громаді і суспільству, а своє щастя і призначення — у праці. Вона добре розуміла, що поету потрібно бути для не тільки речником, а й пророком і поводирем свого народу.