Твір на тему: «Невмирущість слова Кобзаря»
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого бога,
За неї душу погублю.
Т. Шевченко
Т.Г. Шевченко — не тільки найвидатніший український поет, а й етнограф, фольклорист, мислитель, історик, драматург, художник і прозаїк. Після себе він залишив надзвичайно велику і цінну творчу спадщину: більше тисячі різноманітних творів. Великий Кобзар українського народу написав дев’ять повістей, створив велику кількість драматичних творів, а його поетична спадщина зібрана у відомому всьому світові «Кобзарі».
Літературні погляди Т. Шевченка змінювалися і формувалися упродовж усього його життя. Насамперед це відбувалося під впливом усього найістотнішого з його життя: від першого погляду на навколишній світ до останнього подиху. Всю надзвичайну силу творчості поета, невмирущість слова Кобзаря, літературний подвиг і складне та велике життя, яке він поклав на олтар боротьби за свободу і щастя українського народу, можливо зрозуміти і відчути тільки тоді, коли згадати, у яких обставинах поетові доводилося творити.
У ті часи, коли довелося жити і творити Т. Шевченкові, панувала атмосфера задухи, яка змушувала творчих людей мовчати, атмосфера доносів, ненависті, страху і підозри, атмосфера, де офіційна брехня не вважалася безчестям, в якій панувала загальна бездіяльність. А ось правдиве слово на кожному кроці переслідувалося і буквально обливалося кров’ю.
Отже, оспівувати свободу в тогочасних обставинах, прагнути незалежності серед небезпеки жандармських буднів, в умовах кріпосництва – це означало майже подвиг. І висловити, або й відкрити найважливішу у житті істину, довести те, що для того часу було найсуттєвішим, наважувався далеко не кожний митець. Своїм життям та своєю творчістю Т. Шевченко довів своїм нащадкам, що безстрашні співці свободи народжуються у найгірші для народу часи, народжуються для того, щоб підкреслити нездоланність його духу і його безсмертя.
Незвичайна сила непокори Т. Шевченка, яка інколи переходила у крик прокляття, гучний голос, який пробуджував людську гідність, смуток знівеченого життя, часи розпачу, біль безправ’я, найгостріші соціальні драми, які були поетові добре відомі — все це створило художню цільність творчості великого Кобзаря, яка з першого до останнього слова перейнята полум’яними почуттями поета.
Саме з цього й виросла правдива творчість Т. Шевченка, саме це живило той дух протесту і бунтарства, яким булу наснажена душа поета. Саме з цієї суворої величі постав образ великого Кобзаря, поета-революціонера, поета-борця, який висвітлюють спалахи могутніх грозових розрядів його неперевершеного поетичного слова.