Твір на тему: «Нетлінна вартість національних основ буття» за новелою Юрія Яновського «Дитинство»
Динамічність, гострота і навальність дій, які характеризують першу новелу роману Ю. Яновського «Вершники», у другій новелі під назвою «Дитинство» змінюються спокійною розповіддю про дитинство Данила Чабана, у житті якого автор уособив шлях «затятого й непосидючого» роду, українського народу, що «козакував і землю обробляв». Новела являє собою глибокі роздуми письменника про дореволюційне життя українського села.
У новелі немає ні напружених ситуацій, ні гострих соціальних конфліктів, ні банальних сцен. Тут не ллється кров, не стикаються у смертельному двобої люди, але зі сторінок твору все одно оживає дух нескореності й волелюбства українського народу. Провідна думка новели «Дитинство» висвітлена у розповіді діда Данила про селянське повстання у Турбаях, яке відбулося у 1789 році. Прадід у своїй оповіді намагається дати зрозуміти своєму правнукові, що не слід коритися долі, і виховує у малого Данила прагнення до кращого життя та волі. «Ми з роду Турбаїв, не були кріпаками з роду-віку, і Данило хай не буде» — цими словами старий Данило закінчує свою розповідь.
Велична постать цього старого українця нагадує героїв народних дум та казок, в образі яких утверджується оптимізм і невичерпна мудрість українців, узагальнюється їхній віковий життєвий досвід. Лірична і в той же час глибоко емоційна розповідь про дитячі роки головного героя надає новелі ніжної мрійливості, суворої урочистості, пісенності і особливої поетичності. Завдяки цьому новела «Дитинство» сприймається як гімн народові, як своєрідна пісня про «незайманий степ».
Образи, які використовує у цій новелі Ю. Яновський, створюють справжню симфонію української природи, зокрема, безкрайнього степу. Саме той степ і був чи не найбільшою радістю у житті малого Данила, адже дитинство хлопчика було сповнене лише гіркотою злиднів. Але злидні, холод і голод не так страшні, коли поруч є лагідні і добрі люди. Це і мати, хоча від неї малому Данилові досить часто перепадало, і батько, який чарував селян своїм співом, хоча майже кожен день заливав свої злидні горілкою, і прадід-тезка, який, на думку малого, знав усе на світі.
Саме у прадіда Данило навчався бути добрим, людяним, спостережливим і уважним до оточуючих. Саме завдяки прадіду він полюбляє легенди і казки, козацькі й гайдамацькі пісні. Тому і росте хлопець допитливим та розумним, а його юне серце живить народний життєстверджуючий оптимізм і волелюбність. Усе дитинство Данила переплелося з народними звичаями й обрядами, прошуміло серед пісень і казок, убираючи віру в майбутнє, стійкість і незламний дух трудового народу.
Оспівування вільного існування людини, гуманістичного сприйняття життя, нетлінної вартості національних основ і міцних родових традицій є провідним у новелі Ю. Яновського «Дитинство».