Твір на тему: «Навчатися ніколи не пізно»


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів


Слово «студент» викликає у думках образ радянського Шурика: юнак зі зразковою поведінкою, що навчається на «відмінно». У сучасному світі вже давно відійшли від моделі «зазубрив—склав—забув». Нині Шурики не в моді, адже головне розуміти матеріал та вміти застосовувати його на практиці. Окрім способів навчання, джерел інформації, змінилися й вікові категорії: студентам нині далеко за 20.

Справді навчання асоціювалося з молодістю: у дитячому та юнацькому віці — школа, у період дорослішання — університет. Про подальшу освіту замовчують, лише час від часу згадують про «перекваліфікацію» та «курси». Але зараз вчитися у старшому віці не те що б не соромно, дивно чи пізно, це просто необхідно. У сьогоднішньому нестримному потоці інформації та розвитку технологій кожна хвилина важлива. Якщо після університету не вдосконалювати навички самостійно, не отримати тоді додаткового досвіду та вищого заробітку.

Окрім цього, вчитися не пізно і тоді, коли хочеш знайти своє покликання. У житті багато прикладів, коли після 40 років люди кидали все, здобували творчу освіту, і до кінця днів насолоджувалися новою професією. Тож навчання — це не лише інструмент самовдосконалення та творчої реалізації, а ще й засіб для самовираження та пошуку життєвого шляху. І ні для першого, ні для другого ніколи не пізно.

Одним з найстаріших студентів світу вважають австралійця Аллана Стюарта, який в 97 років отримав ступінь магістра медицини. До цього, у свої 89, почав здобувати юридичну освіту. От цей дідусь довів, що цифра у паспорті не є перешкодою для навчання.

Не важливо, за яких умов і чому виникло бажання вчитися після вузу. Чи у вас бігають внуки на подвір’ї, чи є 25 років стажу — не має значення. Головне, що є бажання вдосконалюватися та розвиватися. Життя одне, і коли настане вирішальний час кожного — не відомо. Тож єдине, що залишається — насолоджуватися моментом і не боятися здійснювати власні мрії.