Твір на тему: «Над чим мене змусили задуматися новели Юрія Яновського»
На уроці української літератури ми познайомилися з романом у новелах «Вершники», автором якого є Юрій Яновський. Кожна новела, окрім цікавого сюжету, несе в собі значний моральний підтекст та змушує задуматися над багатьма речами.
Звичайно, мені сподобалася кожна з новел. Було важно обрати накрайщі, але все ж найбільше мене вразили новели «Шаланда в морі» та «Подвійне коло».
Перша новела переносить нас до зимового моря. «Був мiсяць сiчень чи лютий, море замерзло на сотню метрiв, на морi розходилися хвилi, на обрiї вони були чорнi з бiлими гривами». І серед безкрайності сірого неба лише Половчиха стояла, мов скеля. Що ж змусило її стояти на холоді, що пробирав до кісток, під шаленою зливою? Вона виглядала свого чоловіка — Мусія Половця. Які ж емоції її охоплюють! Мене вражає та відданість і любов, з якою вона молила сили природи берегти її чоловіка. Як та Ярославна в Путивлі плакала Половчиха. «Ой, пiшов ти в море, Мусiєчку, — голосила вона мовчки, — та й слiд твiй солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слiдок долонями прогортала та до бебега тебе покликала. Ой, подми, вiтре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, i хоч би з мене дерево стало, то я б усiма вiтами над морем махала й листям би шумiла». Але де ж у цей час знаходиться Мусій? Він рятував артіль. Так, саме артіль, а не лише одну шаланду. Він прекрасно розумів, що він може не вижити, що стихія може його проковтнути, як комаху. Але чи зміг би він повернутися один? Напевно, ні. Я захоплююсь його сміливістю, його готовністю до самопожертви заради суспільного блага, заради інших. Не кожна людина може подолати свій егоїзм, не говорячи вже про ризик власним життям.
Цей твір наштовхує мене на роздуми про те, що таке справжня вірність, відданість, любов. Не має значення, чи це вірність своїй коханій людині, чи спільній справі, чи самому собі. Ніхто з героїв новели не зрадив ні себе, ні інших.
«Подвійне коло» описує ж боротьбу класу і роду на прикладі п’яти братів. Класові принципи, на жаль, перемогли. Недаремно старий батько увесь час повторював: «Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду». У мене відразу виникло запитання, чи справді клас вищий за рід? Чи може щось бути важливішим родини? Ця новела змушує задуматися над своїм сприйняттям сім'ї та приводить до розуміння того, що ніщо не повинно стояти між кровними родичами. Згода і єдність мають завжди бути першим пріорітетом у сім'ї.
Отже, новели Юрія Яновського порушують безліч проблем та змушують замислитися над багатьма важливими питаннями. Читаючи їх, я розмірковував над значенням родини в житті кожного, над значенням справжньої вірності та кохання, над змогою людини пожертвувати собою на користь інших.