Твір на тему: «Милосердя – норма життя чи поодинокий випадок?»
Милосердя, привітність, доброта завжди прикрашають людину. Деякі люди, незалежно від віку, ніколи не втрачають красу: просто краса обличчя перетворюється на красу серця, душі. Можна навести багато прикладів людської участі, щедрості, краси людської душі. Адже наше життя складається з крихітних речей: посмішок і добрих справ. Напевно, всюди у людини є можливість проявити доброту і милосердя.
Істинне милосердя — це готовність допомогти комусь або пробачити когось зі співчуття, людинолюбства. Це бажання приносити користь іншим людям, не замислюючись про винагороду. Вважають, що краса врятує світ. Але якщо бути точнішим, то світ врятує краса людської душі. Милосердя — традиційна риса українців. Ще наприкінці дев’ятнадцятого століття в Україні налічувалося багато благодійних товариств і попечительств. Можна назвати багато людей, які несли і несуть добро в наше життя, які присвятили себе служінню іншим людям. Згадаймо хоча б перших медичних сестер, яких не просто так називали сестрами милосердя.
Справжнє милосердя безкорисливе. Техногенні аварії, повені, землетруси, стихійні лиха приносять людям багато горя. Але саме в таких ситуаціях у людей проявляються найкращі почуття. Всі народи України та інших держав надають посильну допомогу постраждалим: здають кров, перераховують гроші, приносять речі, продукти, іграшки дітям. Вилучити милосердя значить позбавити людей одного з найважливіших проявів моральності. Проблема милосердя хвилювала і хвилює багатьох письменників, які своїми творами змушували задуматися кожного з нас про милосердя, людяність.
Зараз, у двадцять першому столітті, столітті машин, швидкостей, новітніх інформаційних технологій проблема милосердя залишається актуальною. Ми нерідко стикаємося з байдужістю, озлобленістю, егоїзмом, небажанням допомогти іншим людям. Ми не вміємо ставити себе на місце людей, що опинилися у тяжкій ситуації. І якщо так триватиме далі, то прожити без милосердя і співчуття буде дуже важко. Кожному з нас потрібно не соромитися проявляти своє співчуття, співпереживання оточуючим.
У нашій країні є багато людей, яким необхідно співчуття та милосердя. Адже це перші ліки від усіх хвороб і неприємностей. Милосердя потребують не тільки літні, бідні і хворі люди, а нерідко й ті, які через ряд обставин опинилися в скрутному становищі: волоцюги, п’яниці, наркомани. Милосердя — це норма життя, а не поодинокий випадок. Без милосердя і співчуття неможливо прожити. Воно потрібно всім: і тим, кому допомагають, і тим, хто допомагає.