Твір на тему: «Мовою сонета про високе й неземне» за поезією Райнер Марії Рільке
Творчість видатного австрійського поета Райнера Марії Рільке надзвичайно цікава. Це цілком природно, адже він став визнаним майстром багатьох напрямів тогочасної європейської поезії. Кожна окрема поезія Р. М. Рільке — справжня символічна загадка, містичне полотно або лірична історія. Навіть у невеликих за обсягом віршах поету вдавалося відкрити багато почуттів і багато чого сказати:
«Цей вечір — книга.
Гарна й пишна
оправа з пурпуру на ній,
і розмика рука неспішна
гачок на клямрі золотій.
І, повен щастя, я читаю
сторінку першу в тишині,
і другу продивлюсь до краю,
а третю вимарю вві сні».
Ще в одному своєму вірші поет висловлює занепокоєння тим, що люди майже перестали рухатися вперед і думати про майбутнє. Все у них визначене заздалегідь, причому річ не тільки у незмінності речей та дій, а і в їхній суті. Відсутність у людей фантазії та душі роблять їх глухими тоді, коли поетові відчутний спів оточуючого світу.
«Я прагну, змагаюсь, щоб їх віддалить.
Радію, як речі співають мені,
а ви їх торкнетесь — стають мовчазні.
Гадаю: ви здатні всі речі убить».
У поезіях Р. М. Рільке багато символів і експресії, кольорів і світла. У його віршах душа ліричного героя гармонійно зливається з природою і стає з нею єдиним цілим:
«Я тут — лиш річ, одна з речей навкруг
під небом цим одним. Та придивіться:
хіба одне це небо?»
Р. М. Рільке досить часто у своїй творчості звертався до давньогрецької міфології, а один з найулюбленіших його образів був Орфей. Поет навіть створив окремий цикл поезій на цю тему, який і назвав «Сонети до Орфея».
«Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея! Співу повен слух
І змовкло все, та плине крізь мовчання
Новий початок, знак новий і рух».
У поезії «Орфей, Евридіка, Гермес», яка входить до циклу про Орфея автор зображує героїню, яку він вважає символом жіночості усього жіноцтва на планеті.
«Тепер вона ступає поруч бога,
хоч довгий саван заважає йти,
невпевнена, і ніжна, і терпляча.
Вона неначе стала при надії,
не думала й про мужа, що простує
попереду, не думала й про шлях,
що приведе її назад у життя».
Саме такою в уявленні поета і повинна бути справжня жінка — «невпевнена, і ніжна, і терпляча».
Про творчість Р. М. Рільке можна розмірковувати до нескінченості. Але головне — це великий вклад поета у розвиток поезії та неповторне оспівування великого і неземного у його сонетах, які й сьогодні читаються з великим задоволенням.