Твір на тему: «Мова персонажів п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло» як засіб їхньої характеристики»
Українізація — політика, проведена більшовицьким урядом на території УСРР, спрямована на впровадження української мови та культури в суспільне й політичне життя.
Показав українізацію такою, якою вона насправді була, без фальшивих лозунгів і прикрас, видатний український драматург Микола Куліш у своєму творі «Мина Мазайло». Ця п’єса — унікальна в українській літературі, персонажів у ній не можна розподілити на позитивних і негативних, усі вони — цілісні, живі особистості, зі своїми вадами та протиріччями.
Питання мови — центральна проблема твору. Тому не дивно, що основну характеристику персонажів ми отримуємо саме через їхнє мовлення, а не портретний опис. Мова кожного героя особлива й вирізняється серед інших, виражає його ставлення до українізації й всього українського.
Головним персонажем твору є Мина Мазайло — міщанин, що хоче змінити своє прізвище. «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця й не давати мені ходи на вищі посади» - виражає своє відношення до українізації Мина. Його мова простонародна, він повсякчас намагається недоречно її прикрасити. Намагання Мазайла навчитися «правільних проізношеній» викликають усміх у читача: «Замість к — г, замість г — в, п — б… Наприклад… Бахнуть сеном єво над лувами?» Автор зображає його чванливим міщанином, одержимим божевільною ідеєю. Мина Мазайло уособлює собою усе міщанство, що опиралося українізації, продавало свою гідність за високі посади. Куліш сатирично висміює ці вади того часу.
Повною протилежністю Мині виступає його син Мокій. Він щиро захоплюється українським словом, звертається до словників, розмовляє на чистій, літературній мові: «От, наприклад, написи в «Звенигорі» — краса! Стильні, поетичні, справжньою українською мовою писані. А подивіться ви на написи по других кінокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову…» Але, зачарований словом, він не звертає увагу на людські якості. Його відносини з Улею видаються нам смішними, адже він помічає в ній лише її інтерес до його захоплень.
Найбільш колоритним персонажем із табору ворогів українізації є Мотрона Росторгуєва або тьотя Мотя. Вона розмовляє суржиком та обирає для свого лексикону простонародні слова: «Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной». Тьотя Мотя не є інтелектуальною особистістю, у ній кричить великодержавний шовінізм: «Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада». Куліш висміює пихатість агресивних російських націоналістів, наділяючи тьотю Мотю таким мовленням.
«Я вважаю п’єсу «Мина Мазайло» за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!» — казав Лесь Курбас. Сміливість та талант цього драматурга неможливо переоцінити, однією п’єсою він викрив усю фальшиву примару українізації.