Твір на тему: «Морально-етичні проблеми в повісті Анатолія Дімарова «Блакитна дитина»
Досить часто батьки, щоб виховати нас порядними, добрими та чемними, ставлять нам у приклад власну поведінку в дитинстві або поведінку інших. Немає сумніву, що роблять це вони з найкращих міркувань, але іноді не замислюються, що, виховавши «янгола», вони отримають дитину, яка не зможе захистити себе у складних життєвих ситуаціях.
Щоб довести, що подібний спосіб виховання може призвести до негативних наслідків і змусити замислитися читачів над ставленням батьків до дітей, А. Дімаров написав повість «Блакитна дитина», у якій розповів усю правду про свої дитячі роки і показав, що він не був «блакитною дитиною», а ріс звичайним хлопчиком. Але чому у письменника виникло рішення написати таку повість? За словами автора, твір з’явився як відповідь власній дружині. Вона, приводячи у приклад зразкову поведінку самого Дімарова, намагалася таким чином виховати їхнього сина.
Назва повісті «Блакитна дитина» є іронічною, а час, в який відбувалися події, зображені в творі, припав на досить складний період життя нашого народу від кінця 20-років минулого століття до початку Великої Вітчизняної війни у 1941 році. Зображуючи це життя очима головного героя, письменник відтворює ту важку для українців добу. Через призму дитячого сприйняття Толика проходять картини його дитинства: важка праця матері, напівголодне існування родини, убога хата. Але все це не здавалося Толикові чимось надприроднім, і він вважав, що так живуть й інші люди. Трагізм того часу стає зрозумілим тільки нам, представникам зовсім іншого і більш щасливого покоління. А. Дімарову вдалося дуже добре скласти з окремих деталей цілісну картину злиденного життя родини сільської вчительки.
Але в повісті зображено не тільки горе, а й дитячі радощі. Головний її герой був з когорти відчайдушних шибеників. Він фантазер і пустун: то почне стріляти з рогатки в брата, то жабенят набере до рота. І таких пригод з ним траплялося безліч. А інколи Толик бував нестерпним розбишакою і ледарем. І хто знає, яким би він виріс, якби не книги, які хлопчик дуже любив читати. Саме книги загартували дух і тіло героя, особливо вже в юності, коли той проходив у армії школу молодого бійця. Завдяки книгам та розумінню найціннішого в житті Толику вдалося вистояти в часи війни і разом з усією країною перемогти фашизм.
Отже, головний герой біографічної повісті А. Дімарова «Блакитна дитина» став гідною людиною, бо основи його виховання базувалися в родині Толика на повазі до старших, на любові до праці, на совісті, людяності і здатності співпереживати.