Твір на тему: «Моральна відповідальність людини за свої вчинки» за романом «Майстер і Маргарита»
Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» - особливий твір, у якому автору вдалося гармонійно з’єднати в єдине ціле реальність і міф, романтичність і сатиричний опис повсякденного життя, сарказм, іронію і безпристрасність об’єктивного відображення тогочасного суспільства.
А як же в романі просліджується мотив одвічних людських цінностей? Які ж сили здатні формувати долі людей і історичний процес розвитку суспільства? Що покладено в основу людської поведінки слідування обраним ідеям та ідеалам – приречення, череда випадковостей або збіг обставин? Відповіді на усі ці питання читач може знайти на сторінках цього незвичайного, вражаючого своєю силою роману.
В густонаселеному творі М. Булгакова знайшлося місце не тільки Ієшуа. Паралельно з ним автор веде оповідь про Воланда – представника потойбічного світу, втілення справжнього Диявола. І як це не дивно, але і перший, і другий персонаж примушують нас замислитися на моральною відповідальністю людини за свої вчинки, замислитися над тим, що ж страшніше – суд державний чи суд власної совісті.
М. Булгаков досить незвичайно зображує Ісуса, так само незвичайно, по-своєму, він створює і образ Валанда. Такого диявола в літературі ще не бачили, адже оцінити його вчинки однозначно неможливо. Міру користі, вад і зла Диявол в образі Воланда визначає мірою безкорисного добра, красоти та істини. Він відновлює справедливість і рівновагу у реальному світі між добром і злом, і саме тим служить не злу, а скоріш добру. Саме завдяки Воланду в Москві горіли дома розпусти, а рукопис Майстра відновився з попелу.
Своїм романом «Майстер і Маргарита» М. Булгаков нагадує людям про те, що вони майже повністю забули про відповідальність за свої вчинки і про те, для цього вони прийшли на цю землю. Люди перестали розрізняти добро та зло, розтратили своє душевне тепло у повсякденній суєті, забули вони і про свій борг перед суспільством та своїми близькими. В обличчі героїв роману автор спонукає нас зазирнути у свої душі і перевірити – чи залишилося в них хоч крапля милосердя і доброти.