Твір на тему: «Маруся» — перший прозовий твір української літератури»
Українська література багата на твори різних жанрів. Вона буде цікавити народ у різні часи. Наші письменники та поети дуже талановиті люди. Твори митців, наприклад, дев’ятнадцятого століття захоплюють й зараз.
Одним із найцікавішим творів є повість Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Це перший прозовий твір у новій українській літературі. Автор зображував життя українських селян. Ця повість вважається сентиментально-реалістичною. Головних героїв автор зображує з щирою й чистою душею, возвеличує гуманізм, чесність, доброту, взаємне кохання. Григорій Квітка-Основ’яненко вживає багато пестливих слів, щоб підкреслити чутливість й вразливість. Героїв автор зображує ідеальними як зовнішньо, так і внутрішньо. Також письменник показував сцени обрядів та звичаїв, засуджував соціальну нерівність. Почуття героїв — це головне, на чому концентрує увагу читачів письменник.
Маруся — головна героїня твору. Дівчина скромна, розумна, щира, працьовита, богомільна й неймовірно красива: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Вона всім серцем покохала звичайного селянина Василя. Хлопець виявився гадною парою Марусі: «хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…» На жаль, юнак повинен був іти в солдати. Сцену прощання неможливо читати без сліз на очах. Закохані говорять один одному неймовірно приємні слова, неначе відчувають, що ця зустріч остання. Вони розмовляли на кладовищі, Марусине серце віщувало, що тут відбудеться й наступна зустріч...
Минали дні, дівчина вірно й терпляче чекала свого коханого. Одного разу вона пішла до лісу, потрапила під зливу, сильно захворіла й згодом померла. Василь, повернувшись, дізнався цю страшну новину. Він не зміг пережити такої великої втрати. У Марусі хлопчина вбачав своє щасливе майбутнє. Не витримавши такої великої психологічної напруги, Василь подався до Києва в монастир, там він згодом і помер.
Отже, «Маруся» — це повість, котра не залишить байдужим нікого. Автор наситив твір позасюжетними елементами, котрі чудово розкривають зміст традицій та звичаїв тих часів. Неймовірно письменник описує пейзажі ночі та ранку. Перший прозовий твір у новій українській літературі виявився дуже вдалим. Григорій Квітка-Основ’яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Тарас Григорович Шевченко назвав його «батьком», а згодом це ім’я поширилося та закріпилося надовго: «батько української прози». Я впевнена, у наші часи ми повинні частіше читати твори такого зразка. Згодом ми станемо добрішими, зрозуміємо важливість почуттів людей у нашому житті, почнемо цінувати не матеріальне, а внутрішній стан. Сентименталізм зробить людей ніжнішими й добрішими.