Твір на тему: «Людину в собі потрібно будувати»
Рано чи пізно ми усвідомлюємо, що саме від нас самих залежить власне подальше життя, майбутнє не лише рідних, а й цілого суспільства. Тому ми мусимо будувати «людину в собі», яка буде гармонійною частинкою цього суспільства. Не потрібно прислухатися до тих, хто запевнює, що наше завдання — бути такими, якими нас хоче бачити доля.
Найважливішим у «будівництві» є етап самоорганізації, який допоможе нам цеглинка за цеглинкою збудувати хмарочос і стати велетнями духу. Потрібно виховати в собі силу волі, яка є головною та вирішальною в нашому непростому завданні. У першу чергу також потрібно розвивати свої хороші якості. Варто пам’ятати, що не лише ми маємо бути почутими — мусимо вміти вислухати інших, дати пораду, розрадити, адже саме за це «душа наповнюється світлом». Людина, яку ми виховуємо, має бути ввічливою, щирою. Чесність повинна стати нашим наріжним каменем, адже поєднує в собі й чесність перед собою, і перед оточенням. Людина, яка є щирою з іншими, викликає довіру, яка переростає в міцні дружні стосунки.
Не потрібно забувати й про свої розумові можливості та їжу для мозку. Тут нам допоможуть книжки — підшукайте жанр, що вам до вподоби, та насолоджуйтеся творами улюблених авторів щовечора. Це додасть вам упевненості в спілкуванні, адже буде значно легше знайти спільну тему навіть із людиною, яку знаєте тільки 5 хвилин. Окрім цього, розшириться ваш кругозір та ваші можливості. Ще не забувайте виділяти час на хобі, яке допоможе розслабитися після напруженого робочого дня, відволіктися від сірої буденності.
Особистість повинна також наповнитися силою, мужністю, щоб протистояти різним порокам зовнішнього світу, зносити весь тягар, покладений на її плечі. На її шляху будуть капкани, Іуди, лабіринти, які вона повинна здолати. Влучними були слова українського поета Ігоря Муратова:
Ми змалку знали: в небі хмарно
і світ кипить, як мутний вир,
і тільки той прожив не марно, —
хто злу ішов наперекір.
Але не варто будувати сіру одноманітну людину, яка є лише доповненням до загального комплексу. Не відмовляйтеся від яскравих кольорів та не відкладайте їх на потім! Вдало нагадує про це американський письменник Джон Апдайк: «Якщо дорослий зовсім забуде дитину в собі, він перетвориться в машину для їжі, задоволення, добування грошей». У душі нам варто залишатися такими ж щирими, простими, відвертими, якими були в дитячому віці. Тоді й навіть сам погляд, який буде завжди бадьорим, даруватиме радість тим, хто нас оточують.
Не завжди вдається «перебудувати» інших, проте нам точно під силу змінити себе. Ми самі обираємо, як учинити в тій чи іншій життєвій ситуації, можемо самостійно загартувати не лише своє тіло, а й дух. Треба пам’ятати, що те, ким ми будемо завтра, залежить від нашого невеличкого вибору сьогодні.