Твір на тему: «Людські крила» за творчістю Ліни Костенко

«Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» Ліну Костенко, без сумніву, можна назвати «крилатою» особистістю, яка відстоює право кожного залишатися індивідуальним, неповторним. Попри нелегку долю, вона продовжує сприймати світ у кольорових тонах.

Доля не кожному дарує чарівні крила. Ліна Василівна вірить, що вони зіткані з найліпших чеснот та мрій людини. «Вони, ті крила, не з пуху-пір’я, а з правди, чесноти й довір’я…». І лише той, хто має добрі наміри, здатен злетіти в небо, яке символізує прагнення до досконалості, чистоту думок.

У своєму вірші «Чайка на крижині» поетеса наголошує на тому, що, маючи крила, можна нічого не боятися, бо вони допоможуть врятуватися від усіх негод, підняти у височінь.

Отак і живуть собі поряд окрилені та приземлені люди. Перші готові в будь-яку мить зірватися з місця, виринути із буденної круговерті. Вони, не потребуючи ніяких коштів, несуть свої щирі почуття до інших, намагаючись зробити увесь світ трішки щасливішим.

А приземлені крил не мають. Це люди, які не мріють, мають цинічні помисли та дивляться на все крізь сіру призму побуту. Вони не здатні кохати й жити на повну. Навіть у своєму романі у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко звертається до цієї проблеми: «…моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.» Коли зустрічаються двоє й мають різні погляди на життя — їхні стосунки приречені на швидкий кінець, оскільки один щомиті хоче злетіти догори, а інший різко тягне униз. Отож, слова про те, що «нерівня душ — це гірше, ніж майна» є напрочуд правдивими.

Але все можна змінити. Ми власноруч створюємо свої крила або знищуємо їх. З кожною доброю справою ми все більше відриваємося від землі. Чим вище ми злетимо, тим більш дріб’язковими й не вартими уваги здаватимуться нам побутові негаразди. Тому що й правда, «крилатим ґрунту не треба.» Тож починайте плекати свої крила просто зараз!