Твір на тему: «Любов, краса, пам’ять у циклі оповідань Івана Буніна «Темні алеї»
Книга Івана Буніна «Темні алеї» стала найважливішою подією у житті та творчості цього видатного російського письменника. Перші одинадцять оповідань, які увійшли до книги, були надруковані у Нью-Йорку у 1943 році, а повна збірка вийшла у Парижі у 1946 році.
Збірка «Темні алеї» унікальна не тільки тим, що усі 38 новел книги розповідають про найважливіше у житті кожної людини почуття — про кохання. Важливо те, що письменник створював «Темні алеї» у воєнні роки. Під час війни він жив у невеличкому французькому містечку Грассе. Воювала Франція, яка стала для письменника другою Батьківщиною, вирішувалася доля Радянського Союзу, тому Бунін уважно стежив за фронтовими повідомленнями.
В ті роки вирішувалася не тільки доля Росії, а й усього світу. І як люди рятують з палаючого будинку найдорожче для себе, так і письменник рятував від забуття те, що могло зникнути назавжди, те, що він любив усім серцем. Створюючи оповідання для книги «Темні алеї», І. Бунін ще раз пройшовся алеями своєї молодості, ще раз пережив найприємніші почуття, подорожуючи цими алеями разом зі своїми героїнями і героями. Він ще раз оживив у своїй пам’яті усе, що любив, ще раз нагадав людям, що «молодість у всякого минає, а кохання — інша справа».
Кохання — це найкраще, що відбувалося у житті автора книги, найкраще, що відбувалося у житті героїв «Темних алей». Героїня оповідання «Холодна осінь», згадуючи своє життя, казала, що в її житті тільки і можна згадати хіба що «той холодний осінній вечір», коли вона простилася з коханою людиною і провела її на фронт. «І це все, що було в моєму житті, — інше непотрібний сон».
Кохання у Буніна завжди трагічне і закінчується воно смертю одного з героїв. Так, у оповіданні «У Парижі» герой помер «на третій день Великодня у вагоні метро», героїня новели «Наталі» «у грудні вмерла на Женевському озері під час передчасних пологів», а героя оповідання «Холодна осінь» вбили на Галичині.
Близькість смерті в оповіданнях І. Буніна змушує читачів гостріше відчувати значення кохання у житті кожної людини. Кохання для його героїв — наче блискавка, яка лише на мить освітлює закоханих, але назавжди зберігається в пам’яті тих, на долю кого випадає пережити своїх коханих, тих, хто розлучається зі своїми коханими через власну дурість або за збігом обставин.
Для І. Буніна краса і кохання — найважливіші життєві цінності. Їхня приреченість, недовговічність, з одного боку, створює відчуття трагічності реального життя, в якому все краще приречене на смерть, а з іншого боку, збільшує їхню цінність. А людям залишається тільки пам’ять, яка зберігає краще в їх житті і зігріває їх теплом спогадів в часи, коли «все минає».