Твір на тему: «Ліричне «я» Володимира Маяковського»

Мені здається, що ми живемо в незвичайний і дуже цікавий час. Життя навколо нас кипить і перебудовується. Змінюється все: міста і машини, люди і їх спосіб життя, політика і мислення. Змінюється навіть те, що змінитися не може – історія нашої країни. Мою маму вчили в школі зовсім не тієї історії, що вивчаю я. Змінилося і ставлення людей до подій, що відбувалися в нашій країні. У першу чергу, до одного з найголовніших подій минулого століття – Великої жовтневої революції. Багато людей схильні зараз бачити в революції лише зло і корінь всіх сьогоднішніх бід нашої країни. І чомусь ми забуваємо, скільки по-справжньому чесних, розумних, порядних і талановитих людей підтримували революцію, вірили в неї. Звичайно, багато «прогиналися» під нову владу, пристосовувалися. Але багато і дуже багато були віддані революційній ідеї.

Одним з таких людей був Володимир Володимирович Маяковський. Його вірші, такі незвичайні, різкі, наповнені Революцією, вони дихають і існують нею. Навіть у світлі сьогоднішніх подій революційний пафос Маяковського не здається смішним і недоречним, стільки віри і відданості вклав поет у свої твори. Своїм пером Маяковський захищав революційні завоювання, створюючи сатиричні твори.

Згадаймо його дореволюційні «гімни», його уїдливі «Вірші про червону шапочку», «Вікна РОСТУ» , створені в роки громадянської війни, влучні і злободенні вірші «Про поганих», «Ті, що прозасідалися». А повні веселого сміху «Клоп» і «Баня» по праву можна назвати сатиричними шедеврами. Сатира проходить через усю творчість поета. Дві основні теми переважають у цих творах: боротьба з міщанством в різних його формах і відраза до бюрократизму в усіх його проявах. У двадцяті роки бюрократизм захлеснув чиновництво, і Маяковський відгукнувся на це зло віршем «Ті, що прозасідалися». Закінчується він міцним переконливим висновком:

«О, хоча б

Ще одне засідання

Щодо викорінення всіх засідань!»

Ще однією проблемою, що душить революційний дух, Маяковський вважав міщанство. У вірші «Про поганих» поет малює дрібну міщанську «потвору», протиставляючи її справжнім героям революції. Завершує поет свій твір фантастичною картиною: ніби сам Маркс з портрета подав обурений голос проти обивательського побуту

І, природно, у творчості В. Маяковського чітко вимальовується і третя тема – ненависть до ворогів революції. Поет вважав для себе цю тему надзвичайно важливою і щиро вірив, що боротьба з будь-якими виступами проти молодої Радянської країни та її революційних завоювань є боргом справжнього радянського поета, яким був він сам. У поемі «Добре», присвяченій підготовці Жовтневої революції і її подальшим досягненням, Маяковський відстоює це твердження. Проте і в цьому творі сатира посіла важливе місце. І це не випадково, адже всю свою задачу поет бачить у тому, щоб читач

«З тою

книгою побувши

з квартирного

маленького світу

йшов знову

на плечах

кулеметної стрілянини».

Можна приймати і не приймати його нестандартні рими, можна сміятися над його фантастичною відданістю ідеї, але не можна не поважати цієї людини хоча б за те, що він силою свого таланту викорінював пороки суспільства. Можливо, справжня поезія служить не для цього, може бути, свіжі форми і рубані рими не роблять поезію геніальною, але все ж Маяковський – великий поет, адже:

«Послухайте!

Адже, якщо зірки запалюють –

значить – це комусь потрібно?»