Твір на тему: «Козацькому роду нема переводу…» за романом Пантелеймона Куліша «Чорна рада»


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів


Українські народні приказки — це пряме відображення тих чи інших подій, сформована загальна думка людей щодо певних ситуацій. Вони чесні і прямі з будь-ким. Щодо козаччини це джерело мудрості також запалось кількома крилатими висловами: «То не козак, що не думає отаманом бути» та «Терпи, козаче, отаманом будеш». Не дарма український народ склав приказки саме про відношення влади до рядових бійців. Судячи з народних надбань, бажання верховодити в головах багатьох козаків відігравало значну роль у формуванні історичних явищ.

Саме про це говорив Пантелеймон Куліш у своєму історичному романі «Чорна рада». Головна тема твору – боротьба за гетьманську булаву на Чорній раді 1663 року. Автор майстерно вклав у свою оповідь складний опис багатьох факторів козацького життя, хоча на перший погляд роман простий до знемоги: пересічному читачеві може здатись, що це черговий твір про боротьбу добра і зла в контексті історії. Проте Пантелеймон Куліш вклав куди глибший зміст у свою «Чорну раду». На мою думку, автор хотів передати не тільки прямі історичні події, а й звичаї, традиції, неписані правила козацького товариства, і ось чому.

Як відомо, Кирило Тур, славний і щирий козак, був закоханий у Лесю, але в той же час у неї був й інший залицяльник – Петро Шраменко. Спочатку перший хотів тихо викрасти дівчину і вивезти кудись далеко, де інший закоханий хлопець не знайде її. Проте Петро Шраменко вчасно помітив викрадення, і наздогнав Кирила. Між ними заточився лицарський двобій «не на життя, а на смерть». Бійці були однакової сили та звитяги, тому після нього не залишилось переможених та переможців. Петро і Кирило, незважаючи на конфлікт інтересів, залишились друзями. Факт того, що Тур запропонував Шраменку чесний двобій взамін на дівчину свідчить про доблесть і чесність українських козаків.

Пізніше Кирила Тура карають на козацькій раді за сором, який він їм вчинив з викраденням Лесі. Козака прив’язали батогами до стовпа, і тепер його міг вдарити будь-хто за провину. Кирило Тур був жорстоко покараний, а додому повернувся ледь живим. Цей епізод, описаний Пантелеймоном Кулішем, свідчить про шляхетні правила, які панували серед козаків, і порушення яких строго карались.

Врешті-решт, підтвердженням того, що козацькому роду нема переводу є сцена, в якій Кирило Тур пропонує Якиму Сомкові, що сидить в темниці, втечу. Такий благородний крок з боку козака показує, що заради ближнього можна переступити через власне «я» і пожертвувати своїм життям. У той же час, Яким Сомко демонструє ще одну важливу для людини і керівника рису: він відмовляється від порятунку і приймає смерть з високо піднятою головою. Це говорить про незламний дух козаків.

Сьогодні ми нечасто згадуємо, ким були наші предки: історія відходить вдалечінь, забуваються славетні бої та досягнення наших попередників. Проте залишається те, чого не відбереш: родові здібності, закладені в генетичний код кожного з нас. Варто просто навчитись використовувати їх у правильному руслі.