Твір на тему: «Кому дозволена мета, дозволені і засоби»
У скарбниці української народної творчості є чимало висловів, які стосуються боротьби і перемоги. Я вважаю, що так склалось в зв’язку з тим, що наш народ протягом усієї своєї історії змушений виборювати собі незалежність і волю, яку постійно намагаються відібрати. Відповідно до побуту людей твориться усна народна спадщина, яка відображає реальність, в якій живуть її творці. Дуже часто траплялось так, що боротьба українців і їх ворогів була нечесною, нерівною. Однак випадки, коли з нашими предками воювали хитро, можна виправдати висловом «Кому дозволена мета, дозволені і засоби».
На мою думку, таке твердження цілком правдиве і аргументоване. По-перше, кожна людина — це окрема особистість зі своїм перевагами і недоліками, відмінностями, особливостями. Незважаючи на те, що ми живемо в одному світі, бачимо його по-різному. У всіх нас власне сприйняття тих чи інших подій, індивідуальні методи «виживання», різноманітні види поведінки. Таким чином, кожен сам ставить собі так звану планку, якої потрібно досягти. А оскільки для досягнення успіху у завданнях різного рівня потрібно прикладати різні зусилля, то й підтверджується правильність виразу «Кому дозволена мета, дозволені і засоби». До речі, у підкріплення до головної теми твору існує ще одне висловлювання: «Переможців не судять».
Прикладів, які можуть продемонструвати, що цей вираз має рацію, є чимало в як в сучасній, так і в класичні літературі. Зокрема, я б хотіла розглянути цю цитату через аналіз урбаністичний роман українського письменника Валер’яна Підмогильного «Місто». Головний герой, Степан Радченко, творить сюжетну лінію. Увесь роман — це фактично опис його шляху до успіху, який читач може спостерігати поетапно і в деталях. Можна не погодитись з моєю думкою, але часто рішення і кроки Степана Радченка були жорстокими стосовно інших людей — коротко кажучи, він «йшов по головах» інших, маючи на меті добитись свого. Як правило, в літературних творах така поведінка головного героя карається у фіналі, однак завершення оповіді про хлопця доволі-таки позитивне. Отже можна сказати, що Валер’ян Підмогильний дозволив своєму герою ті засоби, якими він добився мети.
Іншим чудовим прикладом послужить повість-антиутопія англійського письменника Джорджа Орвелла «Колгосп тварин». Головна тема твору — це тоталітарний комуністичний режим, поданий через призму життя тварин на фермі, які взяли владу під контроль і стали жити так, як їм цього хотілось. Одна згодом суспільство колгоспу розшарувалось на класи, і вождь тварин, свиня Наполеон, застосовує доволі жорстокі методи боротьби з непослухом, підлістю і хитрістю відбирає верховодство у свого суперника – Сніжка. У цьому випадку, хоча його шляхи здобуття влади були несправедливими, ніхто не заперечив його право на першість – саме тому, що переможців не судять.
Зрештою, це далеко не поодинокі приклади підтвердження головної тези твору. Я не прихильник брудних методів здобуття бажаного, однак реальність від цього не зміниться, а вислів «Кому дозволена мета, дозволені і засоби» не втратить свої актуальності.