Твір на тему: «Ідейна спільність громадянської лірики Павла Грабовського та Івана Франка»


Рейтинг твору 3.25 на основі 4 голосів


Серед борців за краще майбутнє і волю українського народу стоять імена видатних українських письменників та поетів XIX століття. Значне місце у цьому списку посідають Павло Грабовський та Іван Франко. У своїх творах ці видатні митці закликали служити ідеї звільнення від пут капіталізму, «лупати скалу» самодержавства, незважаючи ні на що, йти вперед у своїй боротьбі. В цьому й полягає ідейна спільність лірики І. Франка і П. Грабовського.

Обох видатних українських поетів, чия творча діяльність припала на кінець XIX — початок XX століття, поєднує піднесення національної свідомості співвітчизників, боротьба за майбутнє України і любов до рідної землі. Мотив служіння поета народові і мотив поетичного кредо, мотив важкої долі трудящих і патріотичні мотиви присутні і в ліриці П. Грабовського, і в ліриці І. Франка.

У поезії «Не раз ми ходили в дорогу» П. Грабовський пише:

«Не раз ми ходили в дорогу,

Не раз ми вертали до хати,

І знову брели від порогу

Правдивої цілі шукати».

Відбуваючи заслання у далекому Сибіру, краї, де в той час знаходилися перші провісники боротьби за свободу, декабристи, П. Грабовський постійно шукав шляхи визвольної боротьби в нових соціальних та економічних умовах, що склалися на той час:

«Уперед до звершення замірів,

Що поклав дев’ятнадцятий вік;

Скиньмо владу катів-бузувірів,

Щоб людиною став чоловік!»

Слід зазначити, що вірш П. Грабовського «Уперед» співзвучний з поезією «Каменярі» І. Франка, в якій автор теж висвітлює пошуки шляху до визволення. Цей шлях своєю непосильною працею прокладають борці за вільне життя рідного народу. Образи каменярів у І. Франка — це символи борців за вільне та незалежне суспільство. Це і декабристи, і П. Грабовський, і сам І. Франко.

У творчій спадщині обох поетів залишилися цикли поезій «Веснянки», в яких автори, кожен по-своєму, переосмислюють українську народну пісню і підносять ідеї віри у всесвітнє братерство, в оновлення суспільства. У веснянках І. Франка і П. Грабовського звучать заклики до інтелігенції, яка повинна сіяти вільні думки в народі. Поети щиро вірять, що оновлення в суспільстві відбудеться так само, як відбувається щовесни оновлення в природі.

П. Грабовський та І. Франко закликають своїх співвітчизників до боротьби, стверджують у своїх поетичних творах, що непобориму народну силу не зможуть подолати ані вимуштрувані війська, ані «тюремні царські мури», ані тортури. Громадянська лірика цих видатних митців сповнена закликів до боротьби за краще майбутнє свого безправного, темного, знедоленого народу, любові до України. Ці мотиви є спільними для ліричних творів П. Грабовського та І. Франка, вірних синів українського народу, які всі свої сили, все життя віддали боротьбі за вільне та незалежне майбутнє рідного краю.