Твір на тему: «Художні відкриття Аполлінера»
Одним з найбільш яскравих представників світового літературного авангарду є відомий французький поет Гійом Аполлінер. Його творчість неоднозначна і багатогранна, вона пропагує активне творче ставлення до життя і наскрізь пройнята життєстверджувальними настроями. За цими ознаками можна одразу впізнати будь-яку поезію Аполлінера, яку неможливо сплутати з твором будь-якого іншого поета.
У чому ж виявлялися мотиви життєрадісності і творчі відкриття провідного французького авангардиста? Перш за все, у живому слові з вільними інтонаціями та мотивами, асоціативній образності і неповторності. Наприклад, у своїй поемі «Зона» Аполлінер відображає плин життя сучасного міста, яке сміється і пульсує, яке розтікається калюжами площ і потоками вулиць, яке містить у собі десятки тисяч людських життів:
«Я бачив сьогодні вранці гарну вулицю забув як зветься
Нова і чиста сурмою сонячною ллється
Робітники урядовці вродливі стенотипістки
Що будня чотири рази по ній проходять пішки».
Урбаністична тема, властива творчості Гійома Аполлінера, знаходить своє вираження не тільки у цій поемі, в якій картини міського життя стають неймовірно реалістичними і живими. Художнє полотно поета насичене «блискучими», «яскравими» словами, які створюють радісний натрій і оптимістичний заряд поетичних творів. При цьому не можна не сказати, що Гійом Аполлінер писав виключно про радісне життя, адже деякі його твори є ліричною сповіддю автора, в яких звучить не тільки активне творче авторське ставлення до життя.
Наприклад, у поезії «Міст Мірабо» Г. Аполлінер порівнює втрату кохання з течією річки Сена, яка струмує-біжить під мостом Мірабо:
«Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є».
Останні два рядки цього вірша являють собою рефрен, який повторюється після кожної строфи вірша. Саме цей рефрен і надає сумному на перший погляд віршу додаткові відтінки. Нехай ніщо не вічне, життя плинне, а кохання проходить, як шум води, як ті дні, які постійно збігають. Проти все це ліричний герой поезії заявляє, що він «ще є».
На прикладі цієї поезії добре проглядається активна життєва позиція автора. Адже навіть своєму твору про втрачене кохання автору вдається надати не тільки настрою прощання зі старим світом, а й радості вітання нового світу.
Якщо людина існує, вона повинна думати про майбутнє, повинна думати про незвідане. Саме це стверджував у своїй творчості відомий французький авангардист, філософ і поет Гійом Аполлінер, саме ці аспекти він розкривав через призму власного світобачення, створивши власну, неповторну манеру поетичного письма.