Твір на тему: «Характеристика образу Євгенія Онєгіна» за романом Олександра Пушкіна
У перших розділах роману ми бачимо головного героя Євгенія Онєгіна – сучасника Пушкіна – «молодого гульвісу» , досить багатого , що належав до вищого світу. Вихований гувернерами-іноземцями, поверхнево освічений, Онєгін не хоче і не вміє працювати та проводить дні в світських розвагах:
«Бувало , він ще в постелі:
До нього записочки несуть.
Що? Запрошення? Справді,
Три родини на вечір звуть:
Там буде бал, там дитяче свято».
Оточення пояснює характер героя: він рано навчився брехати, лицемірити, злословити, зачаровувати світських дам. Але до моменту знайомства з автором це порожнє життя вже розчарувало Онєгіна, як, втім, і самого Пушкіна. А значить, це не випадковість, а закономірність для непересічної людини, яким, безсумнівно, був Євген. Пушкін підкреслює це, вводячи героя в коло своїх власних друзів. Розчарування в житті, в оточуючих людях, в собі самому було породжене часом, воно відобразило розкол в середовищі дворян, що призвів до повстання декабристів.
Природний скептицизм не дозволив Євгену примкнути до визвольного руху. Онєгін, на відміну від Пушкіна, не мав у житті ніякого заняття. Тому переїзд в село сприйняв як деяку різноманітність.
З усіх сільських сусідів Онєгін вибрав для спілкування молодого поміщика Володимира Ленського. Ленський, романтик і поет, багато до чого ставився інакше, ніж Євген. Але Онєгін щадив його захопленість.
Уміння поважати чужі почуття не дозволило йому скористатися визнанням закоханої в нього Тетяни Ларіної. Він образив її, відмовившись розділити цю любов, але в ньому було справжнє благородство і порядність. При цьому через дріб’язкові сварки Онєгін стрілявся на дуелі з Ленським. Обидва вони стали жертвою світських уявлень про обов’язок і честь, але Онєгін був старший і досвідченіший, тому міг запобігти вбивство. Муки совісті змушують його тікати з села.
Пушкін не радить суворо судити Онєгіна. На формування його душі величезний вплив надали книги, але не тільки книги зробили Онєгіна сучасним героєм. Він – людина по-справжньому прогресивних поглядів і його туга та муки породжені безпросвітністю російської кріпосницької дійсності. Про це Пушкін хотів розповісти в «Подорожі Онєгіна», але цензура після повстання декабристів не пропустила б в друк і натяку на критику ладу.
Тому ми знову зустрічаємося з втомленим і постарілим Онєгіним на балу, де його поява викликає отруйне шепотіння оточуючих.
На балу Онєгін, який дуже змінився, зустрічає Тетяну і закохується в неї, шукаючи порятунку душі в її розквітлій принаді, в спокійній силі, шляхетності її душі. Але пізно! Тетяна заміжня і ні за що не стане опускатися до вульгарної інтриги – її нелюбий чоловік, старий приятель Онєгіна, заслуговує на повагу. Вона відповідає відмовою на відчайдушний лист Євгенія. Пушкін залишає його в сум’ятті біля ніг Тетяни.
Герой пушкінського часу так і не знайшов застосування своїй душі і розуму, не встиг повоювати за батьківщину, не став героєм-декабристом і не знайшов особистого щастя. Суцільні «не». Доля Онєгіна типова для прогресивної молоді першої половини XIX століття. Ці люди висловили гіркоту, біль і надлом своєї епохи, але все-таки були більш цілісними, яскравими і сильними особистостями.