Твір на тему: «Громадянська війна у творчості українських письменників»
Майстерність автора проявляється у вмінні розповісти про події реальності в художній формі, знайти такі слова, які були б близькими усім його читачам. Тема війни поширена не тільки у світовій, а й в українській літературі. Особливо точно можуть описати події тоді, коли самі мають причетність до них. Близькою й болючою для українських письменників початку 20 століття була тема громадянської війни. Зокрема такі письменники як Микола Хвильовий, Григорій Косинка, Юрій Яновський дуже детально описали цей біль у своїх творах. Кожен з них описав громадянську війну з різних аспектів: особистість, стосунки людини у період війни, цілісність нації.
Микола Хвильовий у новелі «Я (Романтика)» описав не лише трагедію народу, що страждав під час загострення громадянської війни, — він звернувся до образу окремої людини, яка переживала це горе у своїй душі. Сумніви ліричного героя можна порівняти з протиріччями, через які й велася громадянська війна в Україні. Протиставлення гуманізму й жорстокості, фанатичності ідеї і здорового глузду — антитези, що якнайкраще характеризують суперечності будь-якої війни. Глибоко переживаючи трагедію боротьби цих протилежних сил, головний герой робить правильні висновки, що потрібно за будь-яких умов залишатись людиною. Та, на жаль, він не зміг зупинитись сам і убив матір. Такий драматичний сюжет — опис трагедії громадянської війни, що безжально занапастила душі мільйонів людей, засліпила їхні серця ненавистю до інакодумців.
У своїй новелі «В житах» Григорій Косинка хоче застерегти людей від деморалізації, що так успішно утверджувалась у період протистояння невиправданих людських амбіцій. Він описав громадянську війну з погляду на те, як будувались людські стосунки за таких умов. Автор передає атмосферу напруженості людського буття завдяки описам природи: заплаканий у росах ранок, смутне сонце, суха верба. У той самий час автор каже, що життя продовжується, навколо літо — буяння життєвих сил. Громадянську війну письменник не просто засуджує, він звинувачує її в руйнуванні людських доль, у переживанні ними болю втрати. Лють війни змінює стиль життя, та потрібно жити заради моментів, які потім залишаються в нашій пам’яті.
Серед українських письменників, які зверталися у своїй творчості до теми громадянської війни — Юрій Яновський. Як на мене, він найширше розглянув та описав цю проблему. На прикладі однієї сім’ї, автор зумів розкрити проблему, що тривожила цілу Україну. Звертаючись до історичних деталей, автор намагається пояснити, що ідея, якою б вона не була, чого б вона не передбачала, не має нести смерть. Люди повинні навчитись знаходити спільну мову, бо, переходячи межу між фанатизмом і здоровим глуздом, вони знищують гуманізм, починають гру, правила якої визначаються не добрими намірами, а люттю й ненавистю. Так, як і сім’я Половців, розділилась Україна на «своїх» і «чужих», кожен знав свою правду, чужі істини нікого не цікавили.
Війна — це завжди страшно, важко пояснити собі причини вбивств людей, які ні в чому не винні. Жорстокість і немудрість — головні причини усіх людських нещасть. Не потрібно сприймати літературні твори, як казку, потрібно вчитись не повторювати помилок минулого. Автори створюють для нас уроки, які потрібно приймати з вдячністю.