Твір на тему: «Громадянська лірика поета – вибух найвищої сили емоцій» за творчістю Олександра Олеся
Громадянська лірика зазвичай висловлює особисту суспільну позицію поета, його ідеали і переконання, ставлення до національної культури і рідної мови, до історії свого народу і Батьківщини. Завдяки цьому, завдяки красі, правдивості, привабливості і силі поетичне слово має цінність не тільки для сучасних, але і для майбутніх поколінь. Майстрами такого поетичного слова були відомі українські поети Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Старицький, О. Олесь та багато інших, не менш талановитих митців.
О. Олесю довелося жити і творити на початку ХХ століття, у буремні революційні часи. Жовтневу революцію 1917 року поет, як і віками гноблений український народ, зустрів із піднесенням, адже перед Україною уперше постала надія на національне відродження і власну державність. О. Олесю пореволюційна Українська Народна Республіка була зрозумілою і бажаною, адже її керівництво розгорнуло велику роботу по духовному відродженню народу і становленню української державності.
Жовтневій революції О. Олесь присвятив багато віршів. Наприклад, ці події він вітав віршем «Воля! Воля? Сниться, може?». У цьому вірші передається радісна схвильованість ліричного героя і його співвітчизників тими суспільними змінами, які спочатку відбулися у далекому від України Петербурзі, а потім і на рідній землі. Хвилювання, радість, величезна емоційна напруга майстерно відображуються у художньому поетичному стилі автора. Герой вірша немов спостерігає швидкоплинність революційних подій і прагне розповісти про ці події якомога більшому колу людей.
Вірш «Воля! Воля? Сниться, може?» починається неодноразовим повторенням слова «воля», адже український народ насамперед чекав волю, за яку боровся не одне століття: спочатку проти польської шляхти, потім проти татарів і турків, а потім і проти російського самодержавства. Цей вірш О. Олесь написав швидкозмінною, уривчастою мовою, при цьому кожне його слово створює окрему картину. Питальні речення і часті вигуки ще більше посилюють експресивність цієї громадянської поезії і передають піднесений настрій вірша. А слова «брате» і «друже» підкреслюють спільну радість і спільну надію українців на краще життя, на вільне та незалежне існування у складі окремої держави.
Не менш яскравими прикладами громадянської лірики О. Олеся є поезії «Лебідь» і «1 Мая». Автор не тільки вітав революцію, він був готовий боротися за волю у рядах робітників, яких порівнював з «нестримним потоком» і з бурхливими «хвилями». Ще один вірш цього жанру — поезія «О слово рідне! Орле скутий!». У ній поет прославляє український народ, якому вдалося в страшну годину зберегти рідну мову і пронести через століття національні традиції. Слово в громадянській поезії О. Олеся — це сонце і меч, це душа народу, яку можна зберегти тільки зберігши рідну мову.