Твір на тему: «Грегор Замза — людина чи комаха?» за оповіданням Франца Кафки «Перевтілення»
Грегор Замза — головний герой оповідання Франца Кафки «Перевтілення». Його образ змусив мене задуматись над питанням, хто ж достойний називатись людиною і як нам, звичайним людям, навчитись берегти в собі людяність.
З чого ж почалось трагічне перевтілення Грегора? Прокинувшись після неспокійного сну, молодик виявив, що перетворився на комаху. «Лежачи на панцирно-твердій спині, він бачив свій брунатний, розділений коричневими дугоподібними лусками живіт...». Спочатку він був зацікавлений таким своїм станом, адже не міг зрозуміти, що відбувається. Коли ж він усвідомив усю трагічність ситуації, він жахнувся. Вражений цією подією, чоловік навіть не замислився над тим, чому це сталось і що далі з цим робити, як знову стати людиною.
Грегор важко переживав своє фізичне перевтілення, зміни, які відбулися назовні, спотворили його тіло, а пізніше повністю знищили подобу людського в ньому. Та складнішим іспитом для нього було усвідомлення того, що рідні не розуміють і не співчувають йому. Він так сподівався на підтримку, адже завжди піклувався про свою сім’ю, ось і чекав взаємності. Йому завжди здавалось, що в його домі панує мир, затишок, сімейна підтримка. Проте уявлення про світ Грегора Замзи виявилось лише химерою, міражем, підробкою. Фантастичне перетворення головного героя виявило справжню цінність усіх стосунків. Грегор в одну мить втратив ілюзію, що його життя має хоч якусь цінність не тільки для нього, а ще хоча б для декількох людей у цьому світі. Трагічне знецінення життя стало для нього найболючішим ударом. Зіткнувшись із людською байдужістю віч-на-віч, герой відкрив для себе справжній світ людей. Проте людей не як високоморальних, духовних індивідуумів, а як людей-пристосуванців, які існують лише задля задоволення своїх фізичних потреб, яких не цікавить ніхто, окрім самих себе.
Запитуючись, ким же є Грегор Замза — людиною чи комахою, я для себе точно можу відповісти, що він — людина. Він найлюдяніший з усіх, з ким я познайомилась, прочитавши твір. У контексті твору «потворна комаха» виявилась більш людяною, ніж люди. Переживаючи власну трагедію, він продовжував думати про долю своїх рідних. З особливим трепетом він згадував про сестру, її мрію стати співачкою. Перевтілення спотворило його тіло, та не зуміло деформувати душу. Навіть знаходячись у такому стані, герой не припиняв думати про прекрасне — мистецтво. Його ж родина, залишаючись у людській подобі, не зуміла вберегти свої душі від внутрішнього перевтілення. І навіть життя маленької комахи виявилось ціннішим для мене, аніж їхні життя разом узяті. В існування комашки було більше прагнення жити, аніж у дорослих свідомих людей. Після прочитання твору замислюєшся, чи достойні такі істоти називатись людьми?
На мою думку, людиною може називатись лише той, хто вміє цінувати не лише своє життя, а й життя інших людей. Усвідомлено жити — розуміти, що за кожен прожитий день ми маємо бути вдячні, не можна марнувати своє життя на здобуття матеріального, потрібно працювати й зі своєю душею. Було б чудово, якби ми частіше згадували, що людиною потрібно залишатись за будь-яких обставин.
Підсумовуючи вищесказане, можу додати, що якщо Грегор — людська істота в комашиній подобі, то його сім’я — комахи в людській подобі, бо, на жаль, його родина не усвідомила всю трагічність ситуації, що склалася.