Твір на тему: «Головне в житті – це саме життя, найвища цінність на Землі»
Людина має право самостійно обирати ті цінності, які їй до душі. У загальному їх прийнято поділяти на матеріальні і духовні, хоча намагаючись пояснити для інших, що конкретно означають ці терміни, не кожен зможе знайти істинну відповідь. Люди ганяються за вирішенням питань про сенс життя чи пошук щастя. Ці теми є одними з головних причин дискусій в інтелігентних колах. Однак нечасто люди запитують себе: «Що найважливіше в моєму житті?»
Залежно від того, яку концепцію обрала особа, матеріальну чи духовну, складається умовний пріоритетний список речей, які ми звикли вважати найбільшими нашими цінностями. Як правило, середньостатистичні люди приписують сюди свою роботу, будинок або квартиру, автомобіль, грошові рахунки в банках. Вони прихильники матеріального багатства, яке їм пропонує навколишній світ. Ті, хто притримуються духовного збагачення, цінують насамперед речі, на які не реагує жодне відчуття, притаманні людині природою: слух, нюх, зір, смак та дотик. До них належать розумові можливості, стан душі тощо.
Коли людина досягає зрілості, у неї вже є сформований світогляд, своє бачення різних ситуацій. Чимось вона дорожить більше, чимось менше. І тільки тоді, коли особа стає перед очима смерті, до неї приходить розуміння, що найбільшою її цінністю було саме життя, без якого не існувало б ні матеріального, ні духовного світу, водночас, як не було б самої людини, яка про це думає.
Змінити своє ставлення до життя ніколи не пізно — якщо до нас таки приходить розуміння того, що можна одного вечора заснути і більше не прокинутись, то таке «осяяння» дає нам другий шанс на своєрідне переродження. Значно гірше, якщо людина категорично незадоволена умовами, в яких живе, ритмом свого існування, тими, хто її оточує і не хоче нічого міняти. У такій ситуації їй варто донести, що життя одне. Відклавши його «на потім», ми можемо вже не встигнути змінити нічого.
Існування людей, які звикли бути незадоволеними стосовно свого способу життя, але сподіваються на те, що все зміниться в майбутньому, схоже на одну побутову ситуацію. Мабуть, у кожного з нас, або наших знайомих, вдома стоїть старий сервант з посудом із кришталю. Ми не користуємося цим сервізом, притримуючи його «для гостей», «для свята», «для серйозної події». Зрештою цей посуд так і залишається невикористаним. Провівши паралель ми бачимо, що той самий сервіз — це і є наше життя, яке ми плануємо прожити яскраво, але не зараз, а колись, найближчим часом. Проте відкладаючи це у довгий ящик, ми так ніколи і не доберемось до щасливого майбутнього.
Усі життєві клопоти здаються дрібними і незначними перед обличчям смерті. Тому поки її не видно на горизонті, потрібно цінувати кожен день і проживати його на повну, як останній. Адже наше життя — це найбільша цінність, подарована нам, і бездумно її втрачати — жахлива помилка.