Твір на тему: «Голодомор 1932-1933 років в романі Уласа Самчука «Марія»


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів


Творчість письменника Уласа Самчука належала до літератури української діаспори, тому не завадить згадати головні риси еміграційних творів наших співвітчизників. Перш за все, цим творцям була притаманна висока релігійність, більшість з них розуміла історію українського народу як страдницький шлях Христа на Голгофу. Тому, на відміну від історичних і політичних тлумачень митців шістдесятих років минулого століття, У. Самчук запропонував свою, релігійну версію голодомору українського народу.

«Марія» — це перше художнє відображення голодомору і найбільш сенсаційний твір У. Самчука. Для розкриття цієї складної теми письменник використав жанр у дусі Житія Святих. Найпопулярнішими джерелами цього жанру вважаються страдницькі подвиги християнських Святих і «Ходіння Богородиці по муках».

Повість «Марія» починається з зображення звичайного селянського життя з його повсякденними радощами й турботами. Коханого головної героїні Марії забирають служити до Російського флоту, де той залишається на довгі сім років і стає учасником трагічних подій часів війни Росії з Японією. За цей час він не написав Марії жодного листа, і та дала згоду на одруження Гнатові, тихому, але наполегливому односельцю.

Під час служби Корній став жорстоким, бездумним, зневажливим до рідної мови, що з часом проявилося у характері його середнього сина Максима. Звідки син? Це син Корнія і Марії, яка після повернення свого коханого розлучилася з першим чоловіком і вийшла заміж за Корнія. Кохання і праця на землі поступово повернули його життя у колишнє русло. Та тільки подружжя підвелося на ноги, їх спіткала біда. У Великодню ніч хтось підпалив їхнє господарство. Винного у пожежі не знайшли, і тільки перед смертю Марії до неї прийшов старенький чернець, що виявився її колишнім чоловіком, та покаявся у своєму злочині.

У фіналі твору відбувається достатньо часте в українських художніх творах дійство: Корній вбиває свого сина, який пиячить зі своїми приятелями у той час, як його мати помирає від голоду. У вчинку головного героя повісті У. Самчук відтворює свою життєву позицію, свою віру в волю людини боротися за життя до останнього подиху.

Голодомор 1932-1933 років в розумінні автора — це закономірне звірство, але він є ще і розплатою за гріхи людей. У цьому випадку це і нехтування шлюбним обов’язком головною героїнею твору, і зроблений Марією аборт, і знищення Гнатом господарства Корнія, а головне — прихильність сина Максима до більшовиків. «Марія» не дає чітких рецептів виходу з ситуації, бо повість була написана «по гарячих слідах» — у 1933 році. Але автор щиро вірить у силу життя, і саме на неї він покладається як на силу, яка ніколи не дозволить втратити подобу Божу.