Твір на тему: «Голодомор 1932-1933 років в романі Уласа Самчука «Марія»
Творчість письменника Уласа Самчука належала до літератури української діаспори, тому не завадить згадати головні риси еміграційних творів наших співвітчизників. Перш за все, цим творцям була притаманна висока релігійність, більшість з них розуміла історію українського народу як страдницький шлях Христа на Голгофу. Тому, на відміну від історичних і політичних тлумачень митців шістдесятих років минулого століття, У. Самчук запропонував свою, релігійну версію голодомору українського народу.
«Марія» — це перше художнє відображення голодомору і найбільш сенсаційний твір У. Самчука. Для розкриття цієї складної теми письменник використав жанр у дусі Житія Святих. Найпопулярнішими джерелами цього жанру вважаються страдницькі подвиги християнських Святих і «Ходіння Богородиці по муках».
Повість «Марія» починається з зображення звичайного селянського життя з його повсякденними радощами й турботами. Коханого головної героїні Марії забирають служити до Російського флоту, де той залишається на довгі сім років і стає учасником трагічних подій часів війни Росії з Японією. За цей час він не написав Марії жодного листа, і та дала згоду на одруження Гнатові, тихому, але наполегливому односельцю.
Під час служби Корній став жорстоким, бездумним, зневажливим до рідної мови, що з часом проявилося у характері його середнього сина Максима. Звідки син? Це син Корнія і Марії, яка після повернення свого коханого розлучилася з першим чоловіком і вийшла заміж за Корнія. Кохання і праця на землі поступово повернули його життя у колишнє русло. Та тільки подружжя підвелося на ноги, їх спіткала біда. У Великодню ніч хтось підпалив їхнє господарство. Винного у пожежі не знайшли, і тільки перед смертю Марії до неї прийшов старенький чернець, що виявився її колишнім чоловіком, та покаявся у своєму злочині.
У фіналі твору відбувається достатньо часте в українських художніх творах дійство: Корній вбиває свого сина, який пиячить зі своїми приятелями у той час, як його мати помирає від голоду. У вчинку головного героя повісті У. Самчук відтворює свою життєву позицію, свою віру в волю людини боротися за життя до останнього подиху.
Голодомор 1932-1933 років в розумінні автора — це закономірне звірство, але він є ще і розплатою за гріхи людей. У цьому випадку це і нехтування шлюбним обов’язком головною героїнею твору, і зроблений Марією аборт, і знищення Гнатом господарства Корнія, а головне — прихильність сина Максима до більшовиків. «Марія» не дає чітких рецептів виходу з ситуації, бо повість була написана «по гарячих слідах» — у 1933 році. Але автор щиро вірить у силу життя, і саме на неї він покладається як на силу, яка ніколи не дозволить втратити подобу Божу.