Твір на тему: «Філософське значення назви роману «Злочин і кара»
Один з найвідоміших романів Ф.М. Достоєвського носить назву «Злочин і кара». Чому саме так названо цей твір?
Головний герой роману Родіон Раскольников створює теорію, в якій намагається не тільки пояснити навколишній світ, а й виробити для себе нові моральні принципи. Після довгих роздумів він приходить до висновку, що людство ділиться на два «розряди». Перший розряд – більшість, «тварини тремтячі», складовий «матеріал» історії. Другий – меншість, «сильні особистості» , які «мають право» здійснювати будь-які дії.
Головний критерій розмежування цих двох типів для героя – їх ставлення до моральності. На думку Родіона, сильні люди не обмежують себе моральними та етичними рамками, саме це і дозволяє їм здійснювати великі справи.
Герой роману вирішує перевірити себе – чи зможе він переступити моральний закон? Виходячи з результатів, Родіон повинен був відповісти собі на питання – чи належить він до «обраних»? Саме заради цього Раскольников вирішується на злочин – він вбиває стару лихварку.
Майже відразу Достоєвський показує, що його герой, відкинувши ідею рівності всіх людей перед моральним законом, пориває і з людством, і з Богом. Ми пам’ятаємо, що після злочину Родіон не міг спілкуватися з людьми, відчуваючи між собою і ними якусь стіну. Лише для Сонечки Мармеладової герой робив виняток, відчуваючи в ній споріднену душу.
Філософський сенс злочину Раскольникова полягає в тому, що він переконується у хибності своєї гіпотези. Його припущення про те, що він належить до розряду «обраних», виявилося хибним. Випробувавши сумніви і моральні муки – ознаки «звичайного» злочинця, герой приходить до висновку, що він «тварина тремтяча». Раскольников так підводить підсумок свого злочину : «...Я не людину вбив, я принцип вбив! Принцип-то я і вбив , а переступити-то – не переступив, на цьому боці залишився».
Злочин Раскольникова не мав і соціальних результатів, адже його думка принести користь людям за рахунок багатства старої залишилася нереалізованою. Герой не зміг навіть пограбувати по-справжньому, адже ті речі та гроші, які він взяв у Олени Іванівни, так і залишилися лежати під каменем.
Єдиним соціальним «результатом» вбивства стало те, що Раскольников поставив себе поза суспільством. З моральної ж точки зору він «переступив» набагато раніше: розрив з Богом стався в його душі ще до вбивства. Про це говорять сни Родіона, що символізують голос його душі.
Таким чином, Достоєвський показує нам філософські, соціальні та моральні результати злочину Раскольникова. Вони прояснили, що теорія героя – це трагічна омана, породження зла, яке, в першу чергу, знищує самого «винахідника».
Для того, щоб глибше і тонше показати характер Раскольникова, виявити суперечності його теорії, письменник вводить у свій роман систему двійників і антиподів героя.
У духовних «двійників» Раскольникова – Лужина і Свидригайлова – багато спільного з Родіоном. Зокрема, їх об’єднує принцип вседозволеності, який вони сповідують. Але схожість Раскольникова і його «двійників» - чисто зовнішня. Раскольникову чужа будь-яка розважливість, його перший душевний рух – допомогти тим, хто потребує допомоги, навіть якщо він робить це на шкоду собі і всупереч «здоровому глузду».
Соня Мармеладова також моральний антипод Раскольникова. Але у цих героїв є і щось спільне: обидва вони ізгої, обидва дуже самотні , обидва вони скоїли злочин проти себе, проти своєї душі. Тому Раскольников зізнається у вбивстві саме Соні, і саме вона йде за ним «в каторгу».
Ця героїня обрала інший шлях, ніж Раскольников, - шлях смирення перед Богом. Зробивши це, на думку автора, героїня рятує не тільки себе, а й Родіона. Саме любов до Соні відкрила перед Раскольниковим можливість примирення з людьми, з життям, відкрила можливість воскресіння.
Таким чином, назва роману Достоєвського «Злочин і кара» відображає його суть, його ідею. У цьому творі автор показав злочин героя, який виражається в аморальній нігілістичній ідеї, яку він вирішив підтвердити іншим злочином – вбивством. Протягом усього твору письменник розкриває оману Раскольникова, малюючи покарання, які він несе за свій злочин. І головне з них – це руйнування власної душі, розрив з людьми і Богом.