Твір на тему: «Філософія драми Кальдерона «Життя – це сон»


Рейтинг твору 5 на основі 1 голосів

Філософська драма «Життя – це сон» - один з найбільш відомих творів Педро Кальдерона. У ньому автор втілив характерні художні і світоглядні принципи літератури епохи бароко. Головним героєм драми є королевич Сехісмундо. Йому довелося народитися під нещасливою зіркою: за гороскопом, про який дізнався цар Басиліо, царевичу судилося скинути батька з королівського трону. Тому батько вжив радикальних заходів і якомога раніше віддалив малолітнього спадкоємця від людей і двору. Закутому у кайдани Сехісмундо довелося жити у неприступній вежі серед диких гір. Підростаючи, королевич дуже страждав і постійно звертався до Бога, нарікаючи на свою долю:

«Чим тобі я завинив —

Тим хіба, що народився?

Безперечно, провинився

Саме цим в очах твоїх...»

У в’язня був слуга і наглядач, який допомагав Сехісмундо підтримувати хоч якийсь зв’язок із зовнішнім світом. Їх діалоги автор створив у традиційному стилі бароко, багатослівними і пишними, сповненими до внутрішнього світу людини, співчуттям до людських страждань. Навіть у риториці королевича відчувалося розуміння жорстоких обставин і високий рівень благородства:

«Серце вирвав би з грудей!

Де ж тут правда? Розум де?

Де закон, що ставить міру?»

Скоєне постійно мучило душу короля Басиліо, батька Сехісмундо. З часом царевича повернули до королівського двору, перед тим напоївши його зіллям, щоб він нічого не пам’ятав. Сехісмундо отримав можливість помститися усім, хто був причетний до наруги над його долею. Дістається усім, хто потрапляє під гарячу руку, і в результаті батько знову заточує його у в’язницю. Усе, що він пережив при дворі, здається Сехісмундо сном:

«І, як видно, всі на світі

Снять, спокусами повиті,

Хоч цього ніхто не зна,

Сню, що тут в’язниця тьмяна,

Я в залізних ланцюгах,

А раніш себе у снах

Бачив я щасливим зрана».

Поступово, сидячі у в’язниці, царевич відкриває для себе істину. Він доходить висновку, що хоча доля людини і знаходиться постійно у чиїхось руках, але навіть у неволі людина краща за всіх тварин, бо й там вона може творити добро. Розмірковуючи над цим, Сехісмундо проходить шлях від напівдикого королевича до шляхетної і досконалої особистості.

Ствердження гороскопу виповнилося, коли пригноблений тираном Басиліо виступив проти царя з вимогою посадити на трон Сехісмундо. Добре, що на цей час королевич вже засвоїв головний закон життя: вільною людину робить любов, доброта, всепрощення і милосердя.

Ідеї автора драми «Життя – це сон» Педро Кальдерона були характерні для епохи бароко. У драмі втілені усі її особливості: протиставляється людина і звір, свобода і неволя. Крім того, драматично загострене сприйняття людини і світу, присутня метафоричність. Все це – саме та основа, на якій розвивалося і стверджувалася література та драматургія епохи бароко.