Твір на тему: «Фантастичне і реальне у романтичних творах Тараса Шевченка»
Рання творчість великого Кобзаря українського народу Т. Г. Шевченка відрізняється виразним романтичним характером. Свою творчу діяльність поет починав з традиційного народного жанру — балади. Прикладом такого твору може бути балада «Причинна», в якій автор звертається до оточуючого світу, зображує етнографічні та побутові особливості життя українського народу, повір’я, фантастичні образи у вигляді символів, які і створюють узагальнений образ України. Це і «верби високі», і «понад Дніпром високі могили», і «зелена діброва», і «зелений явір», і «червона калина», і багато чого ще. Поет звертає увагу читачів на найбільш істотне в образі рідної української землі та духовному єстві своїх співвітчизників.
Образи-символи, які організовують баладу «Причинна» в єдине ціле, які є найважливішими у творі, — це одна з найбільших духовних святинь.
В основу сюжету балади Т. Шевченко поклав народні поетичні перекази про перетворення звичайної української дівчини на «причинну», тому що «так ворожка поробила». Почуття дівчини до свого коханого парубка яскраві й сильні, а біль від розлуки з ним великий і невгамовний. До трагічної розв’язки у творі призводить конфлікт між прагненням до щастя і тими перешкодами, що стоять на шляху до нього. А драматизм оповіді про жорстоку долю дівчини-сироти, яку залоскотали русалки, підсилюється самогубством парубка: «розігнався — та в дуб головою!». Адже сила почуття парубка до коханої дівчини була такою ж безмірною, як і любов до нього дівчини. Але в тому світі, де господарюють «чужі люди», духовно багаті, неординарні особистості не можуть почувати себе щасливими.
Більшість композицій романтичних творів Т. Шевченка ґрунтується на контрастах, одним з виявів яких є пейзаж. Ось і в цій баладі смерть дівчини зображується на тлі світлого життєствердного пейзажу: «Защебетав соловейко — пішла луна гаєм». Таке зображення допомагає авторові передавати внутрішній стан героїв романтичних поезій та їхні переживання. Наприклад, грозова ніч і буря на Дніпрі у поезії «Реве та стогне Дніпр широкий...» перегукується зі станом роз’ятреної душі молодої дівчини, з її тривогами. Не менш важливу роль грають у романтичних поезіях Т. Шевченка і ліричні відступи. Наприклад:
«Така її доля. О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькі очі? Прости сироту!».
Протистояння реального й фантастичного світів, напружений драматичний сюжет, незвичайні ситуації — все це характеризує ранні романтичні твори великого Кобзаря. А романтичними вони стають завдяки використанню автором різноманітних прийомів та народнопісенних засобів.