Твір на тему: «До чого ж зрештою треба дослухатися в житті — до розуму чи до серця?»
У житті трапляються різні ситуації, коли ми поводимося інакше, ніж зазвичай. Інколи можемо надавати перевагу прагматизмові, а інколи — лише емоціям.
Я вважаю, що нам потрібно дослухатися як до розуму, так і до серця. Розважливе обмірковування власних кроків не завжди є хорошим помічником у прийнятті рішень. Буває так, що і зайві емоції приносять шкоду.
По-перше, людина — це єдина мисляча істота на Землі, котра має свій характер, отже піддається емоціям і почуттям. Саме тому ми повинні керуватися ними під час прийняття рішень, але так, щоб це не заважало нам в оціненні власних суджень.
Наприклад, вивчаючи історію Київської Русі, ми можемо звернути увагу на таку цікаву особистість, як княгиня Ольга. Прийшовши до Іскоростеня, щоб помститись древлянам за вбивство чоловіка, вона щосили прагнула зруйнувати це місто. Нею керували ненависть, прагення помститись та роздратованість, які зіграли злий жарт із самою княгинею — її військо було змушене стояти під стінами Іскоростеня, аж поки холоднокровність і мудрість знову не повернулись до Ольги і не стали основним фактором прийняття рішень. Саме в цьому випадку ми бачимо, як зайві емоції заважають нам правильно оцінювати ситуацію.
По-друге, прагматизм може завадити насолоджуватись життям. Наше серце немовби «черствіє» і ми покладаємось лише на холодний розрахунок.
Наприклад, читаючи славнозвісний роман Айн Ренд «Атлант розправив плечі», ми бачимо, як головна героїня Дагні Таггарт покладається лише на силу свого мислення і зовсім забуває, що вона — людина, якій притаманні емоції та почуття. Аморальність, яка панує у світі, змушує її замкнутись у собі. Дагні починає керуватись лише холодним розрахунком у прийнятті рішень. Саме тому Таггарт ненавидить той порядок у світі, який панував, але, зустрівши Джона Голта, який показав їй, що жити — це і є насолода, вона знову починає любити власне життя.
Отже, головне у прийнятті рішень — це збалансованість, яка полягає в тому, що людині потрібно дослухатися як до власного серця, так і до власного розуму.