Твір на тему: «Чи можна вважати твір «Поза межами болю» гумористичним або гуманістичним?»
Літописом передсмертних марень постає перед нами твір «Поза межами болю». У ньому розміщено спогади та прокльони сімох виснажених солдатів, які відстали від основного каравану військовополонених. Один з героїв скаже, замерзаючи біля погаслого вогнища: «Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові».
Сам автор був підібраний сербськими лікарями, які повернули його до життя, розморозивши у крижаній воді гірської річки. Сюжет цього твору дуже пронизливий, але його можна зіставити з медитаціями князя Болконського і воєнними оповіданнями Гаршина. Як не парадоксально, але у творі «Поза межами болю» справа зовсім не у сюжеті. Це всього лише привід для свідчень, висловлювань людини, яка пережила і відчула кожною клітинкою тіла апокаліпсис, це твір, написаний безпосереднім учасником подій, це оповідь-звертання до тих людей, які пережили справжній «кінець світу» і навіть не помітили цього. Адже автор у своїй поемі в прозі зобразив зовсім інших людей, людей, які виживали поза межами болю. Вони замерзали від холоду і не мали, чим розпалити вогонь, щоб зігрітися, хоча у них була скрипка осліплого і збожеволілого товариша, такого ж нещасного, як і вони Штранцінгера: «Те тарахкало придалося б дуже на вогонь» — «Дай спокій, — відповів Добровський. — Оця скрипка — це його очі. Ти стань собі на боці, Штранцінгер. Ти святий. Нічия рука тебе не торкнеться».
Колишні вояки австрійської армії, знаходячись на межі життя і смерті, вирішують влаштувати страшний танець і зняти одяг для багаття з того, хто перший з учасників впаде. Вже розпаливши багаття, корчачись від жорстокого голоду, вони так і не наважуються з’їсти труп свого товариша, а доктор Оглядовський, автор оповіді, не може з’їсти потай від товаришів випадково знайдений у кишені шматочок цукру і ділить його на всіх.
«Поза межами болю» — це пророцтво про загибель інтелігентності і чуттєвості, яке допомагає читачам усвідомити те, що життєві ілюзії нерозривні з самим життям, при цьому у деяких випадках саме ілюзії або видіння не менш важливі ніж життя, тому вони святі і недоторкані: «Онде на сто кроків гарний корч. Огонь буде. Ходімо!» — «Назад! Не смієш іти там! Це не корч! Глянь! Це моя дружина і мій син!».
Отже, твір О. Турянського «Поза межами болю» не можна ні в якому випадку вважати гумористичним. А ось щодо гуманності, то ці риси, незважаючи на відображені в ньому жахливі пригоди у полоні, в повісті присутні. Адже саме ці події примушують замислитися над найважливішими життєвими цінностями: порядністю, справжньою дружбою, любов’ю, честю і гідністю.