Твір на тему: «Чи може краса бути аморальною?»
Достоєвський вірив, що «краса врятує світ». Але він же говорив: «Краса є не тільки страшна, але і таємнича річ. Тут диявол з Богом бореться, і поле битви — серця людей».
Яка ж була краса у головного героя роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея»? Мені здається, що у Доріана Грея була краса зла. Це була зовнішня, фізична, «тілесна» краса, але не душевна. У серці у Грея була порожнеча, але саме цим він і привернув увагу лорда Генрі: «Люди мене цікавлять більше, ніж їхні принципи, і найцікавіші люди без принципів». Доріан Грей, при своїй зовнішній красі, саме і був людиною без принципів. Душа у нього спала, але потім, «завдяки» повчанням лорда Генрі, перетворилася на справжній притулок зла. Заради збереження молодості і краси Грей продав душу дияволові. І, зрештою, занапастив не тільки себе, але й дуже багатьох інших людей.
Художник Безіл говорив: «У долі людей, фізично або духовно досконалих, є щось фатальне. Набагато безпечніше нічим не відрізнятися від інших». Але тоді навіщо дається Богом краса? Я знаю одну дуже хорошу притчу з Євангелія. Це притча про таланти, про те, що Бог дає людям різні дари: життя, здоров’я, силу, красу. Але дає не просто так, а для того, щоб, як написано в Законі Божому, розвивати ці дари, удосконалювати їх, щоб цими даруваннями, талантами служити Богу і людям. Тільки тоді людина буде почувати справжню радість від життя, тільки тоді її життя буде повним.
Чи служив Доріан Грей ближньому? Ні. Він служив собі і тільки для себе. Він вирішив, що найголовніше для нього — «життя, його безмежний інтерес до нього, вічна молодість тіла, невтомна пристрасть, насолоди, витончені й заборонні, і ще більш несамовите безумство гріха». А за таке ставлення до життя завжди буває розплата. «І за всі ці дари Богів ми розплатимося коли-небудь, заплатимо тяжкими стражданнями», — сказав художник Безіл.
Я багато думав, чи міг Доріан Грей піти по іншому, по справжньому шляху. Я вважаю, що міг би. Але у Грея виявився свій змій-спокусник — лорд Генрі. При першій зустрічі лорд Генрі сказав герою: «Я відчув, що повинен допомогти пізнати Вам самого себе». У чому ж був сенс пізнання лорда Генрі? Лорд Генрі казав, що молодість — єдине багатство, яке варто берегти, що справжня таємниця життя полягає в зримому, а не в сокровенному, що, згрішивши, людина позбавляється від потягу до гріха, бо здійснення — це шлях до очищення. Але це не сенс пізнання, не сенс життя. Це пастка для душі.
Бог дав людям спрагу пізнання, тому будь-яка людина завжди хоче пізнавати. Але є всього два шляхи пізнання: через Бога або через сатану. У чому ж істинний сенс пізнання? Я думаю, що істинний сенс пізнання в Богові. Адже Бог і є істина. «Хто знає себе, знає Бога», — йдеться в Корані. А що значить пізнати себе? «Це означає знати, — як кажуть суфії, — звідки ви з’явилися і для якої мети народжені ви на світло; будете ви жити вічно або ж ваше перебування тут тимчасове: чи належите ви до числа ангелів, які споглядають красу Божу, або ви з числа звірів, які не знають нічого іншого, окрім як їсти, пити, веселитися, або ж ви один з демонів, зайнятих усіляким злом».
Я думаю, що лорда Генрі можна зарахувати до числа «звірів», а його веселощі полягали в грі слів, у грі розуму. Він грав на людських почуттях, тому «йому подобалося грати на самолюбстві й егоїзмі Доріана Грея». Герой-спокусник «жонглював» словами, сіяв слова, що не несуть ніякого позитивного сенсу. Він саркастично, професійно (як демон) висміював всі хороші почуття: любов, дружбу, смиренність перед Богом. Про нього можна сказати, що він тільки кликав, нічого не обіцяючи...