Твір на тему: «Чи могло б мати майбутнє кохання Марічки та Івана?» за твором Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»
Романтична повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» залишається і досі напрочуд популярним твором серед української молоді. Історія двох закоханих вразила не одне покоління читачів, нею захоплювались і захоплюються не тільки дівчата, а й хлопці, дорослі чоловіки, а це багато про що свідчить. На жаль, кохання Івана і Марічки виявилось трагічним, але давайте спробуємо уявити, як би склалось їхнє життя в майбутньому і чи не погасло б оте кохання, коли б смерть не розлучила ці дві нещасні душі.
Народжені у ворожих сім’ях діти, зазвичай, права на кохання не мають, але у випадку Марічки і Івася майбутнє у цих стосунків все ж розгледіти можливо. Я так вважаю, бо почуття цих двох були настільки сильними і серйозними, що Івась навіть після смерті своєї обраниці не міг позбутися пекучих спогадів, думок, які краяли серце, які змушували мріяти про вже втрачене кохання. Якби Марійка у день своєї смерті не наважилась перейти Черемош, а Іванко повернувся б додому хоча б на один день раніше, трагедії б не сталося. У цієї прекрасної пари вийшло б побудувати повноцінну родину з купою дітлахів, з господарством, зі своїм будинком і двором, не думаю, що рутина змінила б їхнє ставлення один до одного, адже вони вдвох були доволі цікавими, творчими людьми. Вони вдало доповнювали один одного: хлопець грав на сопілці своїх мелодій, а дівчина одразу ж підхоплювала і складала душевні пісні. Вони відчували, що не можуть жити, існувати окремо, не могли не бачити рідних очей. Таке щире і відверте кохання зустрічається дуже рідко, тому я не думаю, що їхні батьки не змогли б змиритися з вибором своїх дітей, бо усім відомо, що вони найближчі для кожного з нас люди, які завжди готові підтримати вибір свого нащадка. Не секрет, що коли закохані переживають певні труднощі разом, то кохання тільки набирає сили, а не навпаки, втрачається. Тому такі життєві перепони не змогли б поставити крапку в цій прекрасній історії двох по-справжньому закоханих людей.
Отже, кохання Марічки й Івана з повісті «Тіні забутих предків» могло б мати доволі щасливе майбутнє, а відтак, у цієї пари могло б скластися щасливе і довге подружнє життя. Та, на превеликий жаль, доля вирішила інакше: вона знищила, просто вбила омріяне спільне майбутнє двох закоханих, можливо, для того, щоб кожен з нас, хто прочитав або прочитає цей твір нарешті почав цінувати те, що має, те найкраще, що тільки може бути в людському житті, — своє кохання.