Твір на тему: «Чи має людина в сучасному світі свободу вибору»



Саме поняття «свобода вибору людини» має на увазі, принаймні, дві речі: що ми вільні і що у нас є вибір як такий. Тому, щоб розібратися в цьому питанні детально, ми повинні спочатку розглянути два базисних поняття і визначити, як вони проявляються в реальному житті, в нашому оточенні.

Загалом, поняття вибору виникає тоді, коли є з чого обирати. Якщо обирати нема з чого, то й говорити про вибір, а ще й про свободу вибору, не матиме сенсу. На перший погляд, ми можемо просто розірватися від вибору. По телевізору пропонують стільки товарів. Ми беремо в руки каталоги різних фірм, і нам пропонують не менш великий вибір. Ми губимося у виборі. Нам здається, що ми повинні стати фахівцями в цьому питанні. Щоб не прогадати, нам треба обрати найкраще за прийнятною ціною. А щоб ми могли придбати побільше, банки пропонують нам величезний спектр форм кредитування, заманюючи нас обіцянками: у вас буде те, про що ви так давно мріяли. Таким чином, нас і наше життя поглинають різні пропозиції товарів і послуг. Може здатися, що, чим ширше ці пропозиції, тим більш цивілізована країна, тим більше вибору і свободи. Чи так це?

Ось, наприклад, що таке кредити? Здається, що це засоби для досягнення мети. Але вже багато тих, хто їх спробував, починають розуміти, що це мережі, призначені виключно для збагачення банкірів. В одному прислів’ї говориться: «Від боргів, пожежі і хвороб позбавляйся в першу чергу». У ній стверджується те, що борги такі ж руйнівні і болісні, як пожежі і хвороби. Вони приносять стільки ж шкоди.

Поняття «свобода вибору людини» дуже цікаве. Якщо закувати людину в кайдани, вона вважатиме, що її позбавили волі, і буде весь час думати про звільнення, про втечу. Але якщо запропонувати їй обрати собі кайдани за смаком, а ще краще дати їй можливість заробити на золоті кайдани, вона вважатиме себе вільною, адже у неї буде вибір, чи не так? Але чи є це вибором?

Зазвичай, ми обираємо в двомірній системі координат ціна-якість, намагаючись знайти оптимальне для себе співвідношення. Відповідальність свою в цій системі координат ми розуміємо так: товар мені подобається, тому я готовий платити відповідну ціну, щоб користуватися ним. Свобода людини в суспільстві визначена настільки, наскільки вона здатна взяти або купити те, що хоче. Тому, чим більше у людини влади або грошей, тим більше оточуючих її людей будуть думати, що вона досягла свободи. Переносячи дане розуміння свободи зі сфери матерії в сферу духу, люди починають дивитися на інших живих людей як на речі, і самі намагаються стати привабливим «товаром» для когось, намагаються «тримати марку», «продавати себе за хорошу ціну», починаючи вірити в те, що зображують. Уречевлення життя – велике джерело ілюзії. Людина – не річ, і тому, в принципі, не може бути об’єктом чиїхось почуттів, бажань. Але часто вона намагається «продати» себе таким чином: «Подивися, який я красивий і розумний, хочеш купити мене?». Так людина ставить нас перед істинним вибором, вибором між ілюзією і реальністю.

Я йду по вулиці і бачу привабливу дівчину. Кого я в ній бачу? Відповідь на це питання – мій вибір. І часто вибір невірний, адже більшість людей в результаті розчаровуються один одним, відчувають страждання. Моя ілюзія в тому, що я бачу об’єкт своєї насолоди, тобто я уявляю себе володарем того, що бачу. Є смішне прислів’я: «Один і той же об’єкт, наприклад, жінка, проявляється трьома різними способами: для людини, практикуючої аскетизм, він здається трупом, для чуттєвої людини проявляється як жінка, а для собак – як шматок м’яса». А той, у кому я бачу об’єкт для себе, насправді є не об’єктом, а суб’єктом, який бачить об’єкт в мені. Тобто, інша сторона теж знаходиться в ілюзії. Чого ж крім страждань у результаті можна чекати від комбінації двох володарів?

Людина, на відміну від тварини, здатна порушувати закони природи, і робить вона це саме через ілюзії, з причини своєї хворої уяви. У тварин немає ілюзій, адже у них відсутня уява. На відміну від людини, вони не відчувають душевних мук. Що ж бачить тверезомисляча людина, зустрічаючи привабливий об’єкт для своїх почуттів? Вона бачить свою відповідальність. А що бачить дурень? Свої фантазії та ілюзії. Це і є для кожного з нас свободою вибору.