Твір на тему: «Чому теорія Родіона Раскольникова приречена» за романом Федора Достоєвського «Злочин і кара»
Федір Михайлович Достоєвський — один з найвеличніших класиків не тільки російської, а й світової літератури. Саме з під його пера вийшов відомий роман «Злочин і кара», в якому піднімається важливе питання людського буття: чи може вбивство бути виправдане ідейними мотивами?
Родіон Раскольніков, нещодавно виключений з університету молодий юнак, захопився теорією, що ділить людей на дві категорії: слабших і сильніших. «Вищі» мають право вирішувати долю «нижчих», адже їм краще знати, хто заслуговує на життя. Чоловік задумав вбити лихварницю, аби на отриманні гроші зробити безліч добрих справ. Герой має два основні мотиви: перший — матеріальна допомога сестрі та матері; другий — перевірка, до якої категорії людей, згідно теорії, належить він сам. Та все вийшло зовсім не так, як того прагнув Раскольніков, адже його вчення було заздалегідь приречене на невдачу.
Першою причиною провалу теорії стала її абсурдність. Ніхто не має права обирати, кому жити й кому помирати. А якщо всі люди на планеті вирішать, що вони належать до категорії «вищих»? Вбивство — це тяжкий злочин, а тому його не можна виправдати добрими вчинками, бо він назавжди залишить свій слід у житті того, хто його скоїв.
По-друге, зарахування героєм самого себе до категорії «сильних» суперечить його натурі. Ще на початку твору можна побачити справжню сутність чоловіка і вона не є жорстокою чи злою. Герой намагається допомогти рідним вибратися зі скрутного положення, що свідчить про його добрі наміри та самовіддану любов до матері й сестри. Та теорія заплутує Раскольнікова, адже вона розрахована на людей без душі, совісті та емоцій. Протягом роману герой веде боротьбу із собою, щоб остаточно вирішити, ким він є насправді. Читач може побачити, що добрі справи приносять Радіону щиру радість та спокій у душі, а все, що пов’язане зі злочином, змушує героя страждати. Та врешті-решт, Родіон і сам визнав хибність свого вчення, сповна поплатившись за свої хибні погляди. Рідні люди та кохання допомогли головному герою відновити душевну рівновагу.
Отже, автор роману на прикладі Родіона Раскольнікова показав, що не можна бути одержимим своїми ідеями. У світі є істинні цінності, такі як любов, доброта і чесність. Теорія, якої намагався дотримуватися Родіон Раскольніков, розрахована на людей без почуттів, а він таким точно не був. Автор детально змалював психологічний аспект героя від самого умислу до каяття, аби показати, що вбиваючи людину фізичну, злочинець вбиває й сам себе духовно.