Твір на тему: «Чому Чіпка став на слизьку дорогу?» за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» літературознавець Олександр Білецький не просто так називав «будинком з багатьма прибудовами», на те були досить вагомі причини. Взагалі, весь твір має непросту творчу історію, бо романом він став, пройшовши не через один етап, адже встиг побувати і нарисом, а потім і повістю. Та роман зацікавлює не стільки своїм об’ємом, складністю структури, а найімовірніше, героями, такими живими й справжніми людьми. Особисто мене найбільше зацікавив персонаж Чіпка Варениченко та його складна, часом незрозуміла еволюція душі.
Не завжди майбутнє людини залежить тільки від неї, так, я погоджуюсь з тим, що здебільшого особистість самостійно вибудовує і формує своє життя, але в жодному разі не можна забувати й про серйозний вплив соціального середовища на думки й погляди його учасника. Ось у таких рамках, на мою думку, і формувалась доля Чіпки Варениченка. Чіпка народився звичайним, привітним і чуйним хлопчиком, який щиро вірив у добро, не соромився мріяти, умів помічати красу в буденному. Та вже тоді, у такому юному віці, характер Чіпки зазнав кардинальних змін. Причинами тому були постійна зневага однолітків, їхні безпричинні знущання й безкінечні образи. Ця перша в його житті несправедливість стала основним поштовхом до жахливих деформацій юнацької душі.
Але не все було так погано, доля подарувала йому першу радість: хлопець отримав у спадок невеличкий шматочок землі. Ось тоді Чіпка по-справжньому розцвів, прийшов до тями і взявся за голову. Він став господарем, хазяїном у своєму домі, міг годувати себе і свою, хоч і невеличку, але сім’ю. А чи мало це значить для чоловіка? Ні, не мало, тому втрата цього дарунку, надто болісно вдарила по притаманному чоловікам самолюбству. Більше того, навіть у суді хлопець не знайшов правди, замість цього йому просто запропонували дати хабара, щоб «поправити діло». Але парубок не зміг змиритися з черговою несправедливістю, яка спіткала його на новому етапі життя. Тоді, мабуть, і почалось найстрашніше.
Щоб хоч якось позбутися власних душевних конфліктів Чіпка починає звикати до чарки, заводить дружбу з досить сумнівною компанією. Разом з Лушнею, Матнею і Пацюком починає «пропивати» все нажите, чим і змушує матір покинути рідний дім. Та такий спосіб життя вже зовсім скоро дається взнаки. Чіпка заради досягнення неблагородної мети вбиває невинну людину, він вбиває сторожа. Такий вчинок не міг залишитися пробаченим, хоча молодика й не засуджують до ув’язнення, та постійні докори сумління вже не покидають його. Серце хлопця розривається на маленькі шматочки, совість не бажає миритися зі скоєним. Це на певний період і повертає справжній лик молодика. А ще цьому посприяло й щире, взаємне кохання Чіпки до Галі.
Добра, чуйна дружина змогла змінити життя свого чоловіка на краще. Буденні радощі, добрі друзі, дружня родина — усе було в Чіпки, навіть робота в управі з’явилася, і повага людей повернулась. Але минуле про себе нагадало: парубка відсторонили від управи «по неблагонадёжности», постійні гнівні спалахи повернулися, а сім’я почала руйнуватися. Знову пияцтво, знову ненадійні друзі. А потім ще одне вбивство. Ось і все життя, жахливе, незрозуміле життя однієї людини, простого чоловіка…
Отже, у кінці мені хотілося б сказати, що Чіпку спіткала досить важка доля, нелегкий життєвий шлях, наповнений багатьма випробуваннями та перевірками. Та шансів змінити й виправити своє життя також була величезна кількість, але вони, на жаль, були проігноровані. Тому я не можу говорити, що лише зовнішні чинники формували Чіпчине майбутнє, ні, цей чоловік зробив свій вибір самостійно, та, як не дивно, не на користь собі.