Твір на тему: «Червоне» і «чорне» в романі Стендаля»
З часу появи роману Стендаля пройшло більше півтораста років. Роман прочитали мільйони людей на багатьох мовах. Написано безліч книг, присвячених творчості Стендаля, але до цих пір літературознавці не можуть прийти до єдиної думки про те, який сенс вклав автор у назву роману «Червоне і чорне». Сам Стендаль цього не пояснив.
Деякі дослідники вважали, що мається на увазі червоне і чорне поле рулетки: роман говорить про гру випадку, про людську долю, поставлену на кон (виграш — піднесення, програш — загибель). Але Жульєн Сорель — не гравець, він людина вольова, яка свідомо йде до наміченої мети. Жульєн не довіряє нагоді, він працьовитий і розважливий, азарт і ризик мало притаманні його натурі. Ні, рулетка навряд чи може бути головним символом роману.
Можливо, чорний колір — це колір сутани, в яку хоче одягнутися герой, щоб домогтися положення в суспільстві і багатства. Тоді червоний колір повинен символізувати колір військового мундира революційних і наполеонівських військ, про який самозабутньо мріяв син теслі, який спізнився народитися. Але, за свідченнями істориків, ні революційна, ні наполеонівська армія ніколи не була одягнена в червоні мундири. І взагалі, червоний колір в той час ще не був символом революції.
А кольором Наполеона, якого обожнював Жульєн, був зелений. Отже, ця версія теж не здається правдоподібною. Може, розгадка таїться в самому тексті роману? На самому початку, вирушаючи в будинок пана де Реналя, щоб стати гувернером, Сорель усвідомлює, що це поворотний момент його життя. Жульєн заходить в храм. Тут він знаходить клаптик газети з повідомленням про страту якогось Луї Жанреля і несвідомо лякається подібності прізвищ (Жанрель — Сорель). Виходячи з храму, Жульєн озирнувся: «Йому здалося, що на землі близько кропильниці кров — це була розбризкана свята вода, яку відсвіт червоних завіс робив схожою на кров». Червоний колір як би застерігає Сореля, зумовлює його долю: саме в цьому храмі через чотири роки він вистрілить у мадам де Реналь, за що опиниться на гільйотині.
Колір крові, колір єства, колір непокори і бунту? Може бути, справа в тому, що подвійне життя Жульєна, вимушеного брехати і лицемірити, щоб досягти становища в суспільстві, зробило його самого людиною, яка мовби складається з двох половинок. Адже зміст роману не тільки в протистоянні людини з низів буржуазному суспільству, а й у трагічному єдиноборстві Жульєна з самим собою, у протиріччі між піднесеною натурою героя і низькими способами просування наверх. «Червоне» — це не тільки нездійснені мрії про військові подвиги, про славу, про революцію, а й горда, полум’яна душа Сореля, вогонь його енергії, благородна кров бідняка, пролита на пласі. А «чорне» — не тільки морок Реставрації, єзуїти, але і лицемірство, яке юнак хотів зробити своєю другою натурою, хоча воно було чуже йому, спотворювало його природу, врешті решт, скалічило його життя. Не будемо забувати і про те, що червоний колір — колір любові, пристрасті.
Жульєн любив мадам де Реналь і Матильду де ла Моль, міг бути щасливий у любові з кожною з них, але різниця в суспільному становищі зробила це щастя неможливим. Чорний колір — колір жалоби, смерті, яка забрала не тільки Сореля, а й мадам де Реналь (вона не перенесла його страти). Назва роману таїть в собі безліч значень, і кожен читач вільний самостійно розгадувати цю загадку, замислюючись над історією життя і смерті Жульєна Сореля.