Твір на тему: «Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця»


Рейтинг твору 3.27 на основі 33 голосів


Григорій Сковорода був не тільки генієм свого часу, а й пророком у контексті всього періоду існування людства. Його афоризми актуальні як за життя автора, так і сьогодні. Одним із таких вислів «Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця», з яким я цілком згідна.

Сумно це визнавати, але сучасне суспільство поступово відмовляється від своїх духовних цінностей на користь матеріальних. Якби про чистоту душі і розуму люди дбали так, як про власні автомобілі й екрани комп’ютерів, людство не пережило б численні трагедії і катастрофи, що траплялись на шляху історії. На мою думку, одною із основних засад духовності є традиції і звичаї, які завдяки нашим предкам були дбайливо донесені у сьогодення. Зокрема, розглядаючи Україну як Захід і Схід, правобережна частина більше дбає про цей спадок, ніж лівобережна. Можливо, саме тому, що у східній частині нашої держави духовність знаходиться в занепаді, сьогодні ми переживаємо черговий траур в історії Української держави — війну з Росією.

Поведінка людини залежить насамперед від стану суспільства, у якому вона перебуває кожного дня і з яким їй доводиться контактувати. Основою, з якою знайомиться особистість в процесі пізнання навколишнього світу, є сім’я. І саме з родини повинне починатись виховання в дитині людяності. Як правило сім’ї, бідніші фінансово, багатші духовно. І навпаки: там, де батьки працюють над матеріальними благами більше, ніж над вихованням у своїй дитині особистості, живуть нещасно.

Численні письменники чимало говорили про проблему внутрішнього світу людини. Так, ми можемо проаналізувати соціально-побутову драму Івана Котляревського «Наталка Полтавка». В образі головної героїні втілено найбільш доблесні риси, які хотілося б бачити в багатьох людях: чистоту душі і помислів, доброту, відсутність корисливості, чесність і відданість. У Наталці є те «ядро», про яке говорить Сковорода. А коли внутрішній світ людини перебуває в гармонії з зовнішнім, відбувається прекрасне: людина стає особистістю, а не просто копією.

Іншим прикладом може послужити повість Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі». Головний герой — скупий чоловік Скрудж, який все своє життя намагався збагатитись і ніколи нікому не допомагав. Він абсолютно не дбав про своє духовне начало, а тільки займався збагаченням матеріальних статків. У старості він залишився самотнім і черствим «горіхом без ядра», якого не любили і сахались люди.

Підсумовуючи, хочу сказати, що людство має чимало помилок, на яких можна повчитись. В часи скрути йому не варто забувати про те, що духовність — це така ж основа основ, як і матеріальне. У будь-якій ситуації важливо перш за все залишатись людиною.