Твір на тему: «Багатство, золото в житті героїв Оноре де Бальзака і в нашому житті»
Жодна душа людська не отримала такого жорстокого гарту у випробуваннях, як він.
Оноре де Бальзак. «Гобсек»
Дуже складно оцінювати або судити людину, яка жила в інший час та в інших умовах. Але якщо таке питання постає, то, на мій погляд, слід звернути увагу не тільки на результати життя людини, а й на мотиви та причини вчинків, які рухали цією особистістю.
Я думаю, що на оцінку головного героя твору О. де Бальзака більше всіх прав було у Дервіля, якому вдалося дізнатися цього героя краще, ніж комусь іншому з оточення скнари. Дервіль прийшов до висновку, що в цій людині сплелися «скнара і філософ, підла істота і піднесене». Це дійсно так, адже Гобсек у всьому, що стосувалося грошей, був неприємний і відштовхуючий: жадібний, безкомпромісний і жорстокий до своїх боржників. Величезні запаси невикористаних продуктів, тканин та інших речей, які псувалися і гнили через незговірливість і скнарість лихваря, викликали відчуття відрази і огиди.
Але, в той же час, у всьому, що стосувалося питання грошей, Гобсек бачився людиною «делікатної чесності у всьому Парижі». Ще в дитинстві і юнацтві він випробував безліч поневірянь, дізнався непосильної праці і відчув на собі несправедливість оточуючого суспільства, в якому «краще вже самому тиснути, ніж дозволяти, щоб тебе тиснули». З часом Гобсеку вдалося зібрати капітал, достатній для того, щоб жити так, як він вважав за потрібне, як «йому хотілося, але при цьому не втратив істинної людяності, тих моральних принципів, якими керуються і найкращі представники людства». Просто, добре дізнавшись людей, Гобсек чудово зрозумів порочність і несправедливість світу, в якому він живе: «золото — ось духовна сутність всього нинішнього суспільства».
Набуваючи життєвого досвіду, Гобсек навчився читати найпотаємніше у людських серцях. Мабуть, саме тому його неможливо було обдурити. А його жорстоке ставлення до своїх кредиторів цілком виправдовувалося тим, що майже усі вони постійно грали перед лихварем «трагедії» і «комедії», їм невідомі були відвертість, щирість і чесність, вони не могли витіснити зі свого життя підступність і хитрість.
А ось до людей, чесних насамперед перед собою, порядних, в яких було присутнє прагнення до заробляння грошей своєю працею, Гобсек ставився зовсім по-іншому. Хоча і під великі відсотки, він допомагав грошима Дервілю, з почуттям теплоти і жалю говорив про Фанні Мальво. А на запитання Дервіля про те, чому лихвар не захотів допомогти йому безкорисливо, Гобсек відповів з гідністю надзвичайно благородної людини: «Я спас тебе від вдячності, я дав тобі право вважати, що ти мені нічим не зобов’язаний. І тому ми з тобою найкращі в світі друзі».
Саме таким і бачиться мені Гобсек: невимовно багатим і нескінченно економним, тим, хто вміє радіти (хоча й тільки грошам) і безпристрасним, безжальним і милосердним, філософом і скнарою. Гобсек був гідним представником свого часу, який жив за законами суспільства, заснованого на владі грошей і соціальної нерівності.