Твір на тему: «Багатство української мови»
Значення мови в житті людини переоцінити неможливо. Усі сфери нашого існування неможливі без цього воістину небесного дарунка. Куди б ми не йшли, мова — всюди. Уявити бодай один день без цього засобу спілкування надзвичайно важко, адже про порозуміння тоді не можна й говорити. Нам усім подобається обговорювати щось цікаве з друзями, розповідати про те, як провели літо, але по-справжньому цінувати мову вміють одиниці.
Надто рідко ми згадуємо про те, що наша мова надзвичайно багата. І мається на увазі не лише лексичний склад, наявність величезних синонімічних рядів, яких немає в жодній мові світу, а духовне багатство, тисячолітня історія. Усі ці риси української мови дають їй змогу бути наймилозвучнішою у світі.
Україну називають найспівочішою нацією. Але що таке пісня, голос без слова, без глибокого змісту? Лише звук, може, і прекрасний, та форма без змісту — це порожнеча. Склянка без води не втамує спрагу ніколи.
Наша мова глибока. Ми не знаємо значення ще тисяч і тисяч слів, ми дивуємося з чудернацьких наголосів, хоча це все ми повинні відчувати ледь не на підсвідомому рівні. Насправді ми не знаємо нашої мови, ми вчимо її впродовж життя, але до кінця вивчити її неможливо, адже вона формувалася впродовж багатьох років, мабуть, стільки ж часу й потрібно, аби осягнути всі її глибини.
Простір нашої мови неосяжний, бо кожен, хто говорить українською, — розмовляє своєю власною українською, недарма ж існує поняття оказіональності. Навіть якщо не брати до увагу мовлення кожної людини, то ситуація кардинально не зміниться, адже не можемо забувати про діалекти, котрі власне й були першоджерелом літературної мови, живлять її й зараз, у той момент, коли дедалі популярнішими є іншомовні запозичення, уживання яких нераціональне й неправильне навіть з моральної точки зору, бо в нашій багатющій мові завжди можна знайти питомий відповідник для позначення певного предмета чи явища.
Так, нашу мову постійно намагалися знищити, бо саме вона завжди була чинником до пробудження національної самосвідомості, не давала нашим предкам забути те, до якої нації вони належать, недарма серед функцій мови виділяють ідентифікуючу.
Хочеться, аби всі розуміли, що насправді криється під словосполученням багатство мови, не мислили лише прямолінійно, в одному руслі. Щоб від цього вберегтися, треба любити рідне слово, відчувати себе частиною його й навпаки.