Твір на тему: «Багатогранний талант Івана Франка»


Рейтинг твору 5 на основі 3 голосів


Він збирав босоніж гриби, любив ловити форель руками. Він не сповідався навіть на смертному одрі, бо був переконаним атеїстом. А під вигуки «Гірко!» на власному весіллі не знав, що робити з нареченою. Таким знали генія Франка у повсякденному житті. Та прославився він іншими ролями: поет, письменник, драматург, перекладач, науковець, видавець, редактор, політик… Казали, що Доля нагородила українця численними талантами. І тільки одному йому було відомо, як то страждати від голоду, коли на останні гроші відправляєш твір на друк, або як писати вночі переклади після важкого дня роботи на полі.

Поетичний доробок митця налічує близько півтисячі творів. Франко торкався у своїх поезіях різних тем: кохання, бунту, людської моралі, болю існування, сенсу творчості. Однією з найбільш відомих вважають інтимну збірку «Зів’яле листя», у якій поет зізнається читачам у своєму коханні до трьох різних жінок. Є і поеми, серед яких близько 13-ти ще незавершених.

Прозові твори Іван Якович писав українською, польською та німецькою мовами. Ще за життя вони були об’єднані аж у 19 збірок. До слова, письменник часто перекладав свої твори, написані іншими мовами, українською.

Як драматург, Франко починав ще у Дрогобицькій гімназії. У шостому класі написав польською п'єсу «Юґурта» і фрагмент драми (німецькою мовою) «Ромул і Рем». З тих пір жага до драматичної творчості переслідувала його все життя.

Завдяки йому можемо читати в українському перекладі Шекспіра, Марка Твена чи Еміля Золя. Франко знав 14 мов (польську, німецьку, грецьку, латинську, старослов'янську, чеську, російську, французьку, англійську, болгарську, угорську, італійську, ідиш), але найбільше любив перекладати античних митців.

Рідко на уроках говорять про наукові праці Франка. А писав він не лише про сходознавство та історію. Є у нього й економічні праці про робітничий клас у Галичині, та психологічні — про методи впливу поезії на читачів (наприкінці ХІХ століття з’явилася робота «З секретів поетичної творчости»).

Якщо хтось скаже, що Франко був першокласним видавцем, то не помилиться. За сорок років видавничої роботи світ побачили надзвичайні і навіть революційні видання. Серед таких жіночий альманах «Перший вінок», що був зразком феміністичної творчості талановитих українок.

Франко був причетним і до зародження політичного життя на західноукраїнських землях. Він був співзасновником однієї з перших політичних партій — Русько—Української Радикальної Партії.

Попри відсутність атлетичної статури і міцного здоров’я, Франко протягом свого життя зробив титанічну працю. Його спадок налічує більше п’яти тисяч творів, а внесок у процеси національного відродження неоціненний. Він продовжував творити навіть у злиднях та хворобі, і не дожив до можливого отримання Нобелівської премії з літератури лише декілька місяців. Та у серцях українців він назавжди залишиться Великим Українцем.